Візит духовного комісара Кремля

В Україні з десятиденним візитом перебуває Патріарх Московський і всієї Русі Кірілл. Безумовно, це непересічна подія в церковному житті держави. До того ж, українські владці й політики всіляко демонструють бажання “засвітитися” поруч із московським гостем.
Одразу після прибуття Пат­ріарха Кірілла привітав лідер української опозиції Віктор Янукович. А Президенту Вікторові Ющенку навіть удалося змусити Патріарха покласти квіти до пам’ятника жертвам Голодомору. Натомість Кірілл “віддячився” українському лідерові двома промовистими заявами. Перша була про те, що Голодомор, мовляв, – спільне лихо українського й російського народів. І причина його – ледь не засуха. А другий словесний ляпас Вікторові Андрійовичу – твердження про те, що єдина Помісна Православна Церква в Україні вже існує (звісно ж, це – РПЦ УПЦ МП). А тому нічого створювати більше не треба. Що ж, як кажуть наші сусіди-росіяни: пусти козла в город...
Експерти заздалегідь попереджали українську владу про те, що візит Московського Патріарха супроводжуватимуть політичні заяви. І Кірілл цими днями справді творить від­повідні месиджі, загортаючи їх у розмірковування про роль Церкви у світі, про мораль. У вівторок під час прямого ефіру на “Інтері” він, зокрема, гостро критикував прагнення укра­їн­ців інтегруватися в ЄС. Мовляв, хіба можна міняти “святую Русь” на “безбожний Захід”?
“Увесь візит Патріарха задумано як демонстрацію того, що Православна Церква повинна назавжди залишитися в єдності з Москвою. Відвідини планували як моральну й організаційну підтримку противників автокефалії, принаймні як спосіб переконати українофільські групи в середовищі УПЦ МП у тому, що їм треба повернутися до своєї попередньої орієн­тованості на Москву й забути про будь-які українофільські тенденції”, – стверджує релігієзнавець Андрій Юраш.
Однак, уважає експерт, поставленої мети візит не досягне – здебільшого тому, що Кірілл і його оточення “категорично заперечує українські реалії”. “Виступаючи в Києво-Печерській лаврі, Патріарх стверджував, що тільки канонічна Церква може існувати, й він турбується про православних братів, які живуть поза церковною загорожею. А перед візитом він стверджував, що прихильниками автокефалії є винятково журналісти й політики… І водночас не бачить паралельного Хресного ходу, який зібрав значно більшу кількість людей. Якщо Патріарх дозволяє собі говорити абсолютно неправдиві й хибні речі, то поставлених цілей він не може досягнути. Неправда й нещирість, замаскована під дипломатію, про необхідність існувати Україні й Росії в межах так званої православної цивілізації – це просто проросійська шовіністична неоімперська риторика. Суспільна ж думка в Україні працює на категоричне відторгнення того, що їй намагаються нав’язати”, – ствер­джує А. Юраш.
Відвідини Патріарха не матимуть особливого впливу й на політичну ситуацію в Україні. Деякі експерти, що­правда, припускають, що політики можуть скористатися цим візитом для “політичних ігор”, однак запевняють: особливих наслідків це не матиме.
“Українська політична еліта, вочевидь, буде дуже розчарованою – Патріарх Кірілл не приніс якихось сер­йозних пропозицій для нормалізації ситуації в Україні, – вважає політолог Віктор Небоженко. – Тому не думаю, що в політичному плані відбуватиметься щось особливе, крім звичайних дрібних провокацій”.
Також він переконаний, що цей візит ніяк не вплине на вибори, оскільки, по-перше, до них іще далеко, а по-друге… православних іще ніколи не вдалося використати в політичний спосіб. “Тільки дві конфесії в Україні можна активно використовувати в політичному плані: добре організовані протестантські, зокрема євангелістські, рухи й секти та греко-католиків. Усіх інших іще нікому не вдавалося використати. Ні представники Київського Патріархату, ні Москов­ського не проявляють якихось особливих політичних зацікавлень”, – вважає він. І додає, що реальною метою візиту Кірілла може бути намір урегулювати якісь питання всередині… Росії.
“Ми звикли: якщо Кремль щось із нами робить, то діє нам на шкоду. Насправді річ у тім, що чимало вчинків Москви спрямовані на з’ясування стосунків усередині Росії. Наприклад, антиукраїнська пропаганда, яка впродовж багатьох років іде з Білокам’яної, скерована не на те, щоб когось тут переконати чи розізлити, а щоб консолідувати російське населення навколо російської елі­ти – Україна є дуже “зручним” зов­нішнім ворогом. Те саме відбувається тепер: приїзд Кірілла, вочевидь, пов’язаний з якимись великими проектами всередині Росії, де роль Патріарха зростатиме. І нарешті, його візит можна порівняти з відвідинами Байдена, який приїхав, усім сказав хороші слова, провів розвідку – хто готовий до виборів, а хто ні, та хто чим дихає. І точно так само, мені здається, Кірілл як колишній дипломат, людина не без олігархічного лоску, яка добре говорить кількома іноземними мовами, виступає радше як дипломат. Це правильно, що у Львові з підозрою ставляться до будь-яких рукостискань Кірілла, проте для країни це не матиме серйозних наслідків. Ми достатньо зріла держава для того, щоб витримати будь-який такий візит”, – додає він.
Щодо єдиної Помісної Церкви, то, на думку політичного експерта, цей казус виник тому, що до цієї розмови не був готовий сам Віктор Ющенко. “Греко-Католицька Церква не хоче створення Української Помісної Православної Церкви. І в цій ситуації В. Ющенко не знає, що робити: або ж “загравати” з греко-католиками, або ж говорити, що один президент – одна Православна Церква. Через цей великий сумнів він виявився не готовим обговорювати це питання з Патріархом. Кірілл дуже легко перевів розмову на прості дипломатичні прийоми. Главі держави спочатку потрібно було вирішити – чи наполягає він на створенні Єдиної Помісної Церкви з двох Православних Церков, чи сказав це в рамках якогось дипломатичного піару”, – підсумував В. Небоженко.

Ірина Гамрищак

Источник: ЛЬВІВСЬКА ГАЗЕТА | Прочитать на источнике