Черкаський двійник Вєрки Сердючки – колишній прикордонник і майстер рукопашного бою

У Черкасах аж троє пародистів, які на весіллях, урочистостях, ювілеях і днях народження веселять публіку, виступаючи у ролі "звьоздної" Вєрки Сердючки. Двоє з них працюють переважно під фонограму і лише Віталій Григорець – "вживу", експромтом.
– Коли вперше відчули, що ви – Сердючка?
– У армії. Викликає командир і питає: "Хочеш додому?" А хто ж не хоче? "Тоді з тебе "Новорічний вогник". Їду до мами у село під Кривим Рогом, 5 днів гуляю, зрештою згадую, по що приїхав, іду в клуб по свій костюм Вєрки. Я до армії був місцевою "зіркою", співав, грав на гітарі, баяні, фортепіано, ударних. Став переможцем всеукраїнського конкурсу "Срібне джерельце". Їдучи в автобусі на фестиваль, дуркував "під Вєрку". Директору сподобалося, підібрали одяг. Але в армії, на Новий рік, нарядившись Сердючкою, спершу ховався від своїх солдатів, бо був уже командиром відділення. Але якось зайшов у казарму і привітав, бо все залежить від повноти налитої чарки.
– У яких військах проходили службу?
– У прикордонних. Оршанець, Ізмаїл, Львів, служив і на Тузлі.
– Хто навчив робити макіяж, користуватися косметикою?
– Дружина. Фарбували і жінки з весільного кортежу. Далі сам. Спершу виходило вульгарно, а потім навчився. Мушу купувати дорогу косметику, молочко для зняття макіяжу, бо обпалив собі повіки лінзою від оптичного прицілу. Буває, дружина кричить: "Знову взяв мою дорогу помаду?!" А сама у мене дорогі колготи цупить. Трапляються сімейні сварки, бо коли приходжу з виступів, то моє обличчя в помаді, а в сумочці – пробиті презервативи. Для розкішних Вєрчиних грудей найкраще підходять саме надуті презервативи, які інколи лопаються, а кольорові дитячі кульки не годяться, бо там гума жорстка. А помада розмазується від пухнастого боа. Інколи так набридає, що кидаю всі ці жіночі шмотки у шафу і кажу: "Все! Більше жодного виступу!" Аж тут телефонний дзвінок. "Нам про вас казали, чи не могли б ви і на нашому весіллі…" І знову їду, бо дитина цього року в перший клас піде, сім’ю утримувати треба.
– Якщо не секрет, на хліб із маслом вистачає?
– На Новорічні свята від замовлень відбою немає. Подобається працювати в ресторанах "Государь", "Тарас Бульба", на "Бочці". Саме у престижному "Государі" мені одну умову поставили – нове вбрання Сердючки. Тоді і з’явилася оця "звєзда". Тепер замовив ще новіший прикид, бо Андрій Данилко весь час щось вигадує, треба наздоганяти.
– Вам не дорікають, що експлуатуєте чужий сценічний образ?
– Знаєте, я ж прошу – оголошуйте мій виступ як шоу-пародію. Але усім хочеться саме Вєрку. Поважаю талант Андрія Данилка, його каторжну працю. Не розумію тих, хто вдає з себе самого Данилка-Сердючку.
– Серед черкаських "сердючок" є справжні геї?
– Один є. З’являється на виступ разом зі своєю "подружкою", чи як їх там…
– До Вас не чіпляються п’яні чоловіки?
– Хай спробують причепитися до прикордонника і кандидата в майстри спорту з рукопашного бою. Не раджу.
– Але ж не будете Ви все життя "сердючити"?
– Цього року вступаю до Київського національного університету культури і мистецтв, яким керує "співаючий ректор" Михайло Поплавський. Вчитимусь на режисера масових свят. Мрію про власне шоу. Як би не кепкували з Поплавського, але він – трудоголік і щира проста людина. Уболіває за своїх студентів, працевлаштовує. Погляньте: на всіх каналах – його учні.
– Кортить запитати, а на підборах весь вечір не важко ходити?
– Ні. У мене ступня і підйом, як у балерини.
І бравий командир прикордонників гордо помахав у повітрі чарівною ніжкою Вєрки Сердючки.

Источник: Громадсько-політичне видання "Прес-Центр" | Прочитать на источнике