Легендарний радянський агент назвав співпрацю з КДБ головною помилкою свого життя

Знаменитий радянський агент у Великобританії, член "Кембріжськой п'ятірки" Ентоні Блант (Anthony Blunt) у своїх мемуарах заявив, що співпраця з НКВД і КДБ було "головною помилкою його життя", повідомляє ВВС News. Мемуари, які Блант написав після свого викриття 1979 року, після його смерті потрапили до Британської бібліотеки. Але загальний доступ до них, згідно з заповітом розвідника, був відкритий тільки через 25 років - в липні 2009 року.
Блант - всесвітньо відомий мистецтвознавець, директор Інституту мистецтв Курто (Courtauld Institute of Art) при Лондонському університеті, був завербований НКВД 1936 року. У Кембріджі, де у той час викладав 24-річний Блант, були популярні антифашистські і прокомуністичні переконання. Деякі студенти і викладачі були членами Комінтерну, а декілька чоловік вже працювали на радянську розвідку. І Блант, як передає його слова британська газета The Daily Telegraph, послідував прикладу свого друга Гая Берджеса (Guy Burgess), який як і Блант був гомосексуалістом, вирішивши співпрацювати з НКВД. "Чого я тоді не усвідомлював, так це своєї політичної наївності. Насправді я не був готовий до такого відповідального рішення, але в Кембріджі була така надихаюча атмосфера, такий ентузіазм з приводу боротьби з фашизмом, що я не утримався і зробив головну помилку в своєму житті", - пише колишній шпигун.
Блант і його друзі з Кембріджа утворили так звану "Кембріджську п'ятірку" і були одними з найрезультативніших агентів радянської розвідки на Заході: всі вони працювали на досить високих постах в британських дипломатичних відомствах або спецслужбах. Наприклад Блант під час війни був співробітником МІ-5.
Після війни, пише Блант, він розчарувався в своїх прокомуністичних переконаннях і вирішив зайнятися наукою - очолив інститут Курто і навіть став хранителем королівської колекції живопису, а 1956 року отримав від Єлизавети II лицарське звання. Проте припинити співпрацю з КДБ у мистецтвознавця не вийшло - він дуже багато знав про радянських розвідників у Великобританії і дружив з багатьма з них.
У 50-х роках, боячись загрози викриття, деякі радянські шпигуни, зокрема Гай Берджес, втекли до СРСР. Така можливість надавалася і Бланту, проте він вирішив, що "краще піддасться будь-якому ризику в своїй країні, чим відправиться до Росії".
Викрили його 1965 року, причому зробив це його приятель Майкл Стрейт (Michael Straight), завербований Блантом ще до війни в Кембріджі. На той час всі його друзі з "Кембріджської п'ятірки" вже були викриті, тому Блант розповів британській владі все, що знав про радянську розвідувальну мережу в королівстві. У обмін на це влада пообіцяла йому імунітет і, як думав тоді Блант, збиралися зберігати його історію в таємниці.
Проте цього не трапилося. 1979 року вийшла книга, що розповідала про життя Бланта (правда його імені в тексті не згадувалося. Головним героєм був якийсь професор-гомосексуаліст), а відразу після цього Маргарет Тетчер розповіла парламенту про співпрацю охоронця королівської колекції з КДБ. Тоді, як пише Блант, його позбавили лицарського звання, і у нього з'явилися "серйозні наміри накласти на себе руки". Проте він вирішив "не ганьбити свою сім'ю", повернувся до наукової роботи і написав мемуари. "Цікаво, що після публічного викриття з декількох сотень листів, отриманих мною, лише деякі були ворожими. Решта британців мене підтримала", - розповідає Блант.

Источник: Хрещатик - Київська мунiципальна газета | Прочитать на источнике