31-річна жінка з Монастирищини загинула від удару блискавки

Минулого четверга в с. Бачкурине Монастирищенського району розрядом блискавки вбило 31-річну Світлану Грицай.
Жінка, яка перед цим сапала город, сховалася від дощу під старим дубом, що росте вкінці городу, попід берегом. Слідчі райвідділу міліції припускають, що Світлана якраз намагалася вискочити з-під дерева у той момент, коли у нього влучила блискавка. Але ненароком зачепилася за гілля, що нависало над городом, і отримала розряд.
Блискавка ввійшла через ніс і вийшла через коліно. На цих частинах тіла залишилися сліди опіків. Вже через 10 хвилин чоловік Світлани Грицай – Руслан – знайшов тіло дружини на місці трагедії. Без матері залишилася 11-річна Оленка.
– Ми ніяк не можемо отямитися після цієї страшної трагедії, – розповідає мати загиблої 52-річна Людмила Янкова. – Доньки наче й не було. А їй же тільки жити та жити. Все мала дитина: і гарного чоловіка, і донечку, будинок купили, ремонти поробили, худобу тримали. Тяжко обоє трудилися, щоб жити не гірше за інших людей. Світланка на місцевому цегельному заводі працювала. Русланчик – в сільськогосподарському підприємстві. Цьогоріч запланували побудувати гараж. Птиці набрали, тримали бичка, корову. А що тепер? Біда забрала все. А нам із батьком залишила тільки порожнечу.
Материнське серце не віщувало ніякого горя. Якраз почався дощ. Зателефонував зять і запитав Людмилу, чи в неї дружина і донька Оленка. Вона відповіла, що тільки Оленка, а Світлани немає. Руслан кинув трубку. Як з’ясувалося пізніше, чоловік запідозрив лихе, коли під час сильного дощу дружина, що сапала город, не прийшла додому.
Стурбовані неспокійним настроєм зятя, Людмила з молодшою дочкою Анжелою побігли до Світлани. Ще здалеку почули Русланів крик. Він долинав із боку берега. Вже в кінці городу побачили Світлану, яка лежала мертва на землі...
Неподалік у той же момент під вербами ховалися від грози сусіди. Вони бачили, як Світлана працювала на городі, бачили, як посипалися іскри з дуба, однак не знали, що в той момент Світлана стоїть під ним, навіть не здогадувалися, що сталося таке жахіття.
– Таку дружину, як моя Світланка, треба ще пошукати, – каже Руслан, ховаючи скупу чоловічу сльозу. – Душа в душу ми прожили з нею 11 років. Я покохав її, як тільки побачив. Незмінно весела, привітна до всіх, вона завжди була душею компанії. Півроку ми зустрічалися. Одружилися. Народили донечку. Згодом купили хатину, хоч і стареньку, але все ж свій дах над головою. Багато планів будували на майбутнє. А тут раз – і немає нічого.

Источник: Громадсько-політичне видання "Прес-Центр" | Прочитать на источнике