Жоден закон іще не знищив корупцію

Цього тижня Віктор Ющенко підписав ухвалений Верховною Радою Закон “Про засади запобігання та протидії корупції”. Документ містить низку новацій у сфері боротьби з корупцією, зокрема, розширює перелік осіб, які потрапляють під його дію, забороняє представникам влади брати у своє безпосереднє підпорядкування близьких родичів і навіть приймати подарунки. Про особливості цього закону та прогноз його ефективності – у розмові з начальником управління державної служби Головної державної служби України у Львівській області Ігорем Микитиним.
– Новий антикорупційний закон суттєво розширив перелік посадовців, які потрапляють під його дію. До нього потрапили чи не всі особи, які отримують заробітну плату з державного бюджету. Наскільки таке розширення є доцільним і чи є воно повним?
– У нас був закон про корупцію, під дію якого потрапляли всі державні службовці. Також у законі про місцеве самоврядування був пункт, згідно з яким місцеві депутати мали декларувати свої доходи тощо. На жаль, я не знаю всіх нюансів щойно підписаного документа, проте збіль­шення кількості відповідальних осіб тішить. Однак хочу зазначити: крім того, що закон ухвалено, він має ще й діяти.
– На вашу думку, наскіль­ки новий документ може бути ефективним у подоланні корупції?
– Із корупцією борються у всьому світі. І хочу сказати, що жоден закон іще не знищив її. Для подолання цього явища потрібно вчинити низку дій, і закон є лише однією з них. Має бути загальна культура, навіть, так би мовити, суспільна філософія. Скажімо, якщо в Німеччині сусід порушив правила паркування, нормальним явищем є повідомити про це правоохоронні органи. У нас це вважають “стукацтвом”. У всьому світі з корупцією борються тим, що не дають хабарів. Ми ж дуже дивний народ. Під час усіх опитувань категорично заявляємо, що корупція – це погано. А на запитання, чи здійснювали корупційні дії, відповідаємо: так – усі питання вирішуємо саме завдяки хабарам. Доки не зміниться суспільна свідомість щодо цього питання, ми навряд зможемо щось кардинально змінити.

– Новий закон передбачає, що люди, які потрапляють під його дію, в тому числі державні службовці, не мають права брати у своє безпосереднє підпорядкування близьких родичів. Наскільки таке явище є поширеним нині?
– Це явище зовсім не поширене. Норма про заборону брати до себе на роботу дружину, дітей, братів, сестер, свояків тощо була й раніше. І якщо держслужба виявляла такі факти, то мала право складати протокол про порушення закону про корупцію. Якщо в суді це підтверджували, то на керівника накладали адміністративне покарання, а відтак когось із цих людей необхідно було звільнити. Навіть такий нюанс – насіннєва служба не належала до переліку державних служб. Коли ж указом Кабінету Міністрів її туди перевели, то близькі родичі, які були в безпосередньому підпорядкуванні одне одному, мали зробити вибір, хто з них звільниться. Інша річ, коли близький родич – дружина чи діти – працюють у тій самій службі, але, скажімо, в іншому відділі – таке дозволено, це не вважають порушенням закону.
– Поширеним останніми роками явищем, яке вважають одним із проявів корупції, є так зване кумівство. Однак у новому законі кумів не зараховано до переліку близьких осіб. Як боротися з цим явищем?
– Знаєте, як-то кажуть: “Буйна стрина – не родина, зять, невістка – не дитина”. Що поганого в тому, що ви берете до себе на роботу близького товариша, якого знаєте так добре, що навіть стали кумами? Я особисто не бачу жодного гріха в тому, щоб брати кумів на роботу, і зовсім не розумію того “кумівства” з негативним підтекстом.
– Цікавою в законі є новація про подарунки державним службовцям. Зокрема, зазначено, що вартість особистого подарунка не має перевищувати однієї податкової соціальної пільги, а подарунки, отримані під час офі­ційних заходів, необхідно передати державі.
– Справді, обмежень щодо подарунків у законі про корупцію раніше не було. Однак Голов­­держ­служба підготувала кілька законопроектів (на жаль, Верховна Рада не ухвалила їх), в яких цей нюанс було передбачено – це нова редакція про державну службу, кодекс честі державного службовця та закон про конфлікт інтересів. Уважаю, якщо людина працює, скажімо, міністром і під час однієї з офі­ційних зустрічей отримує годинник за 100 тисяч доларів, то вона повинна задекларувати його й віддати, оскільки отримала цей подарунок під час виконання своїх посадових обов’язків. Якщо ж мені мама на 50-річчя дарує вишиту сорочку, то це особистий подарунок, який належить винятково мені.
– Підсумовуючи, чи можна назвати ухвалений закон революційним у плані боротьби з корупцією?
– Знаєте, революційний крок – це щось абсолютно нове. Ми мали революцію на початку 1990-х, мали її 2004 року. Проте революції не можуть відбуватися постійно. Наше суспільство мусить розвиватися еволюційно. Ми ж здійснили ривок 1991 року й не зуміли ним скористатися, піднялися 2004-го – і відкотилися назад. А еволюція – це розвиток у всіх сферах: й економіці, й політиці, й суспільній культурі та навіть водійська етика. Без гармонійного розвитку всіх цих напрямів про ефективність розвитку суспільства як такого годі й говорити.
Розмовляла Ірина Гамрищак

Источник: ЛЬВІВСЬКА ГАЗЕТА | Прочитать на источнике