Юрий МАРТЫЩУК: «Сделаю два шага вперед»

У його активі – своєрідний «Блек Джек» – 21 матч у найвищому українському дивізіоні. Усі – у футболці львівських «Карпат». Востаннє голкіпер виходив за головну команду ще 17 травня 2009-го, коли керманичем зелено-білих був Валерій Яремченко, тоді на виїзді у Дніпропетровську Юрій Мартищук відстояв «на сухо». Однак після цього футболіст на цілий сезон «випав» із головної команди, тренувався та грав із «Карпатами-2» та резервістами «зелено-білих». Узимку гравця було виставлено на трансфер, він навіть їздив на оглядини до німецького «Дуйсбургу», однак через півроку… підписав новий контракт з «Карпатами». Про своє повернення та свій другий шанс у львівському клубі Юрій Мартищук розповів Інформаційному центру ФК «Карпати». «Футболка із одиницею – для мене додатковий стимул» – Юрію, вболівальники добре пам’ятають, як ти захищав ворота «Карпат» у футболці з 37-им номером на спині. Цього сезону знову повертаєшся у головну команду. Що змінилось за цей час? – Якщо ти вже згадав про номер, то я і його змінив, аби розпочати нову сторінку виступів за «Карпати». Зачекав, аби першим вибрав число Андрій Тлумак, він зупинився на звичному для себе 22-му. Тоді я вирішив обрати традиційну для воротарів одиницю, з якою на спині і виступатиму у наступному сезоні. Знаєш, для мене це перш за все стимул важко працювати і показати все, на що здатен. Я скучив за серйозним футболом…. – З Тлумаком боротиметесь за місце в основному складі? – Я б не хотів називати це боротьбою, адже ми у одній команді, до того ж Андрій, хоч тільки-но повернувся до Львова – один з лідерів «Карпат». Кожен з нас намагатиметься грати без помилок – а у кого це краще виходитиме – вирішуватимуть тренери. – Очікуєш свого дебюту у Прем’єр-лізі? – Так, адже саме у Прем’єр-лізі я ще і не грав. Коли востаннє захищав ворота основи – чемпіонат мав іншу назву. Напевне, той рік, що я провів у молодіжних командах «Карпат» багато чого мене навчив. Можна, звичайно, шкодувати, що я не грав в основній команді, але ж я постійно тренувався, підтримував форму. Тих, хто гадають, що за цей час я «здав», вже незабаром переконуватиму у протилежному. Думаю, я змінився, став серйознішим та цілеспрямованішим. Тепер я знаю, що перш за все хочу грати. Кажуть, «все що робиться – на краще». Я у це вірю. Кар’єра футболіста – це перш за все випробування, тож треба навчитись їх долати. Коли я грав у другій лізі – це був крок назад, тепер я повертаюсь у головну команду і хочу зробити два кроки уперед.  «Поїздка у «Дуйсбург» – це перш за все досвід» – З Олегом Коновоновим ти не знайшов спільної мови минулого літа? – Ні, це зовсім не так. Він – дуже хороший тренер, водночас і справжній професіонал, і добра людина. Ми усі поважаємо його і мені особисто дуже приємно, що тепер зможу попрацювати безпосередньо під його керівництвом. – Не шкодуєш, що свого часу не змінив команди? Взимку ж були пропозиції, той таки «Дуйсбург»…. – Напевно все сталось, так як мало статись, зараз я лише задоволений, що залишився у Львові. А поїздка у Німеччину – це був дуже корисний досвід, взагалі було цікаво подивитись на тамтешній футбол. «Дуйсбург» – хоч і першолігова команда, однак там дуже непогані гравці і хороша інфраструктура… – Чому, на твою думку, трансфер не відбувся? – Я приїхав туди на тиждень, кілька днів тренувався та грав з командою, а перед самим від’їздом зазнав ушкодження. Можливо, це і стало вирішальним фактором. Зрештою, зараз немає сенсу про це згадувати. – Вболівальники та журналісти про тебе за останній рік забули? – Журналісти часом телефонували, але, якщо відверто, я не завжди погоджувався на коментарі. Якщо я не граю – навіщо багато говорити? А от вболівальники інколи упізнавали, питались як справи, підтримували…. «Карпати» – це велика сім’я» – За той час, поки ти грав за «Карпати-2» команда дещо змінилась…. – Справді, багатьох гравців, пліч-о-пліч з якими я робив свої перші кроки у вищій лізі, зараз у «Карпатах» вже немає. Якщо говорити про суто професійні стосунки – то буду налагоджувати їх з новими хлопцями, з тими таки Кузнецовим, Гурулі, з якими я ще майже не грав, але вже бачу, що вони чудові хлопці. Якщо ж суто по-людськи – то я досі підтримую контакти і з Максом Фещуком, і з Євгеном Шмаковим, і з Богданом Шустом. Хоч ми уже не одноклубники і кар’єра у кожного складається по-різному, «Карпати» зробили нас друзями, про це не варто забувати. – Працювати із молоддю «Карпат» було цікаво? – Хочу сказати, що «Карпати» – це одна велика сім’я. Із усіма хлопцями в мене чудові стосунки, сподіваюсь із багатьма з них вже незабаром матиму нагоду зіграти за головну команду. Коли грав із резервістами – то знову довелось працювати з Богданом Едуардовичем Стронціцьким – це тренер, який дуже багато для мене зробив у «Карпатах». Тренуватись під його керівництвом завжди подобалось. – Чого зараз найбільше бажає голкіпер Юрій Мартищук? – Мої амбіції перш за все – професійного плану. В нас в «Карпатах» зібралась чудова молода команда і я дуже хочу щось із нею виграти. Почати можна із Кубка України. Цьогоріч його, наприклад, здобула «Ворскла», то чому цього не можуть зробити і «Карпати»? – Мартищук-молодший уже бачив свого батька у дії? – Ви знаєте, якраз нещодавно Крістіан, йому уже незабаром два роки буде, відвідав перший матч за моєю участю. Мешкаємо неподалік стадіону СКА, а якраз там молодіжний склад «Карпат» проводив спаринг з «Волинню». Ми програвали 2:0, але в результаті перемогли 3:2. За усім цим спостерігав мій малий, потім коли прийшли додому —одразу взявся копати м’яча – напевно йому сподобалось (усміхається). Буду намагатись показувати хорошу гру у майбутньому – щоб і його не розчаровувати. Найкращий матч за «Карпати» 12 серпня 2007 Карпати – Металург Д – 0:0 У поєдинку, в якому попри кінцевий результат було чимало гольових моментів у виконанні кожної з команд – Мартищук не раз продемонстрував перш за все «кошачу» реакцію та добру гру на лінії. Що пригадується – то це як голкіпер розібрався у ситуації, коли донеччанин Бусаїді спершу намагався виконати «сухий лист», а на останніх хвилинах пробив зі штрафного у «дев’ятку», але жодного разу не переграв голкіпера. Найгірший матч за «Карпати» 19 серпня 2007 Динамо К – Карпати – 7:3 У цьому напівфутзальному поєдинку «на рахунку» Юрія лише 3 голи. Втім головне – голкіпер психологічно не витримав напруги матчу із надсерйозним суперником, допускався дрібних та не дуже дрібних помилок, аж ніяк не вселяв упевненості партнерам у захисті і як наслідок – був замінений ще перед перервою.
У його активі – своєрідний «Блек Джек» – 21 матч у найвищому українському дивізіоні. Усі – у футболці львівських «Карпат». Востаннє голкіпер виходив за головну команду ще 17 травня 2009-го, коли керманичем зелено-білих був Валерій Яремченко, тоді на виїзді у Дніпропетровську Юрій Мартищук відстояв «на сухо». Однак після цього футболіст на цілий сезон «випав» із головної команди, тренувався та грав із «Карпатами-2» та резервістами «зелено-білих». Узимку гравця було виставлено на трансфер, він навіть їздив на оглядини до німецького «Дуйсбургу», однак через півроку… підписав новий контракт з «Карпатами». Про своє повернення та свій другий шанс у львівському клубі Юрій Мартищук розповів Інформаційному центру ФК «Карпати».
«Футболка із одиницею – для мене додатковий стимул»
– Юрію, вболівальники добре пам’ятають, як ти захищав ворота «Карпат» у футболці з 37-им номером на спині. Цього сезону знову повертаєшся у головну команду. Що змінилось за цей час?
– Якщо ти вже згадав про номер, то я і його змінив, аби розпочати нову сторінку виступів за «Карпати». Зачекав, аби першим вибрав число Андрій Тлумак, він зупинився на звичному для себе 22-му. Тоді я вирішив обрати традиційну для воротарів одиницю, з якою на спині і виступатиму у наступному сезоні. Знаєш, для мене це перш за все стимул важко працювати і показати все, на що здатен. Я скучив за серйозним футболом….
– З Тлумаком боротиметесь за місце в основному складі?
– Я б не хотів називати це боротьбою, адже ми у одній команді, до того ж Андрій, хоч тільки-но повернувся до Львова – один з лідерів «Карпат». Кожен з нас намагатиметься грати без помилок – а у кого це краще виходитиме – вирішуватимуть тренери.
– Очікуєш свого дебюту у Прем’єр-лізі?
– Так, адже саме у Прем’єр-лізі я ще і не грав. Коли востаннє захищав ворота основи – чемпіонат мав іншу назву. Напевне, той рік, що я провів у молодіжних командах «Карпат» багато чого мене навчив. Можна, звичайно, шкодувати, що я не грав в основній команді, але ж я постійно тренувався, підтримував форму. Тих, хто гадають, що за цей час я «здав», вже незабаром переконуватиму у протилежному. Думаю, я змінився, став серйознішим та цілеспрямованішим. Тепер я знаю, що перш за все хочу грати. Кажуть, «все що робиться – на краще». Я у це вірю. Кар’єра футболіста – це перш за все випробування, тож треба навчитись їх долати. Коли я грав у другій лізі – це був крок назад, тепер я повертаюсь у головну команду і хочу зробити два кроки уперед.
 «Поїздка у «Дуйсбург» – це перш за все досвід»
– З Олегом Коновоновим ти не знайшов спільної мови минулого літа?
– Ні, це зовсім не так. Він – дуже хороший тренер, водночас і справжній професіонал, і добра людина. Ми усі поважаємо його і мені особисто дуже приємно, що тепер зможу попрацювати безпосередньо під його керівництвом.
– Не шкодуєш, що свого часу не змінив команди? Взимку ж були пропозиції, той таки «Дуйсбург»….
– Напевно все сталось, так як мало статись, зараз я лише задоволений, що залишився у Львові. А поїздка у Німеччину – це був дуже корисний досвід, взагалі було цікаво подивитись на тамтешній футбол. «Дуйсбург» – хоч і першолігова команда, однак там дуже непогані гравці і хороша інфраструктура…
– Чому, на твою думку, трансфер не відбувся?
– Я приїхав туди на тиждень, кілька днів тренувався та грав з командою, а перед самим від’їздом зазнав ушкодження. Можливо, це і стало вирішальним фактором. Зрештою, зараз немає сенсу про це згадувати.
– Вболівальники та журналісти про тебе за останній рік забули?
– Журналісти часом телефонували, але, якщо відверто, я не завжди погоджувався на коментарі. Якщо я не граю – навіщо багато говорити? А от вболівальники інколи упізнавали, питались як справи, підтримували….
«Карпати» – це велика сім’я»
– За той час, поки ти грав за «Карпати-2» команда дещо змінилась….
– Справді, багатьох гравців, пліч-о-пліч з якими я робив свої перші кроки у вищій лізі, зараз у «Карпатах» вже немає. Якщо говорити про суто професійні стосунки – то буду налагоджувати їх з новими хлопцями, з тими таки Кузнецовим, Гурулі, з якими я ще майже не грав, але вже бачу, що вони чудові хлопці. Якщо ж суто по-людськи – то я досі підтримую контакти і з Максом Фещуком, і з Євгеном Шмаковим, і з Богданом Шустом. Хоч ми уже не одноклубники і кар’єра у кожного складається по-різному, «Карпати» зробили нас друзями, про це не варто забувати.
– Працювати із молоддю «Карпат» було цікаво?
– Хочу сказати, що «Карпати» – це одна велика сім’я. Із усіма хлопцями в мене чудові стосунки, сподіваюсь із багатьма з них вже незабаром матиму нагоду зіграти за головну команду. Коли грав із резервістами – то знову довелось працювати з Богданом Едуардовичем Стронціцьким – це тренер, який дуже багато для мене зробив у «Карпатах». Тренуватись під його керівництвом завжди подобалось.
– Чого зараз найбільше бажає голкіпер Юрій Мартищук?
– Мої амбіції перш за все – професійного плану. В нас в «Карпатах» зібралась чудова молода команда і я дуже хочу щось із нею виграти. Почати можна із Кубка України. Цьогоріч його, наприклад, здобула «Ворскла», то чому цього не можуть зробити і «Карпати»?
– Мартищук-молодший уже бачив свого батька у дії?
– Ви знаєте, якраз нещодавно Крістіан, йому уже незабаром два роки буде, відвідав перший матч за моєю участю. Мешкаємо неподалік стадіону СКА, а якраз там молодіжний склад «Карпат» проводив спаринг з «Волинню». Ми програвали 2:0, але в результаті перемогли 3:2. За усім цим спостерігав мій малий, потім коли прийшли додому —одразу взявся копати м’яча – напевно йому сподобалось (усміхається). Буду намагатись показувати хорошу гру у майбутньому – щоб і його не розчаровувати.
Найкращий матч за «Карпати»
12 серпня 2007
Карпати – Металург Д – 0:0
У поєдинку, в якому попри кінцевий результат було чимало гольових моментів у виконанні кожної з команд – Мартищук не раз продемонстрував перш за все «кошачу» реакцію та добру гру на лінії. Що пригадується – то це як голкіпер розібрався у ситуації, коли донеччанин Бусаїді спершу намагався виконати «сухий лист», а на останніх хвилинах пробив зі штрафного у «дев’ятку», але жодного разу не переграв голкіпера.
Найгірший матч за «Карпати»
19 серпня 2007
Динамо К – Карпати – 7:3
У цьому напівфутзальному поєдинку «на рахунку» Юрія лише 3 голи. Втім головне – голкіпер психологічно не витримав напруги матчу із надсерйозним суперником, допускався дрібних та не дуже дрібних помилок, аж ніяк не вселяв упевненості партнерам у захисті і як наслідок – був замінений ще перед перервою.
Загрузка...

Источник: ПРО ФУТБОЛ | Прочитать на источнике