Игорь СУРКИС: «Мы должны выйти на качественно новый уровень»

Травень цього року був наповнений такою кількістю важливих футбольних подій, що про попередній план підсумкового інтерв’ю президента кийівського «Динамо» Ігоря Суркіса довелося забути. Життя підказало нову тональність розмови та нові теми для запитань напередодні нового футбольного сезону. - Про драматичний фініш сезону, у якому радість від перемог перемішалася із гіркотою від поразок вже було сказано більше ніж досить. Говорилося це все під впливом емоцій, по гарячих слідах тих подій. Що можна сказати сьогодні, коли все вже відбулося, коли нічого не можна змінити і повернути назад. - Думаю, що ми провели загалом успішний сезон. Виграли чемпіонат, будемо грати у Лізі чемпіонів… Я був би нещирим якби сказав, що мені не жаль втраченого шансу виграти Кубок УЄФА. Все могло бути інакше, все могло повернутися на нашу користь. Не вистачило зовсім небагато. Звісно, пережити таку невдачу було важко. Але сьогодні, коли все вже позаду, я можу сказати дві речі. Перше — ми цілком могли бути цієї весни володарями Кубка УЄФА. Друге — цей європейський трофей цілком заслужено здобув донецький «Шахтар». У вирішальний момент «Шахтар» виявився сильнішим за «Динамо». Справді, нашим суперникам кілька разів відверто пощастило. Але щастить, як відомо, сильнішим. Якщо пощастило не нам, то у цьому винуваті ми самі. Слід визнати поразку, перегорнути цю сторінку і рухатися уперед. - Ви гадаєте, що «Шахтар» матиме у новому сезоні психологічну перевагу перед «Динамо»? - У кожній події є негативна і позитивна сторона. Мені здається, що «Шахтарю» у певний момент може бути складніше, ніж нам. Дуже непросто почати знову працювати після того, як досягнуто високої мети. Подивіться сьогодні на пітерський «Зеніт», який вже скоро рік, як не може відійти від минулорічного тріумфу у Кубку УЄФА. «Динамо», як мені здається, має у цьому сенсі перевагу. Тому що у сезоні, що завершився, ми підтвердили своє лідерство в українському футболі, ставши чемпіонами, і водночас у нас є попереду нескорені вершини, до яких дуже хочеться дійти. - Тим більше, що до нових вершин команда вирушить із новим тренером? - За минулі кілька тижнів я вже стільки говорив про те, чому пішов Юрій Сьомій і про те, чим я керувався, запрошуючи Валерія Газзаєва, що навряд чи скажу тепер щось нове. Все це відбулося настільки швидко, що лише зараз є час подумати над тим, що відбулося. Головне — команда має перед стартом сезону тренера високої кваліфікації, який відповідає рівню наших амбіцій. Було б набагато гірше, якби відпустивши Юрія Сьоміна я б займався тепер пошуками тренера, а футболісти, повертаючись із короткої відпустки, не знали б, на якому вони світі. Не знаю, як буде далі, а сьогодні я дуже задоволений, що такий фахівець як Газзаєв виявився у потрібний нам час вільним і погодився прийняти «Динамо». Я вірю у цього тренера і закликаю вірити у нього усіх наших уболівальників. - Для здобуття нових перемог одного лише тренера, нехай і найвищої кваліфікації, недостатньо. Потрібні футболісти, які здатні втілити у життя тренерські задуми. Що буде зроблено найближчим часом аби підсилити команду гравцями високого класу. - Почну з того, що у нас і сьогодні є дуже сильний підбір гравців, більшість яких ще не розкрили себе повністю. Давайте згада­ємо початок минулого року, коли ми почали рішуче очищення складу від футболістів, які або не хочуть, або не можуть підсилити свою гру. Тоді я погодився із Юрієм Сьоміним, який вказав, хто із гравців йому не потрібен. Ми відпустили тоді групу виконавців кого вільним агентом, кого в оренду. Практично всі нові люди, які прийшли до «Динамо» за останній рік, підсилили команду. Я дуже задоволений тим, як показали себе Огнен Вукоєвич, Бетао, Роман Єременко, Станіслав Богуш. У той же час я вдячний Флоріну Чернату та Максиму Шацьких, які хоч і не потрапляли до складу, але сумлінно працювали і завжди були готові допомогти команді. Вони дуже багато зробили для «Динамо» і я бажаю їм успішного продовження кар’єри в їхніх нових клубах. - Вже досить довго «Динамо» не може продати не потрібних команді іноземних футболістів. Вони йдуть або в оренду, або відпускаються як вільні агенти. Чи влаштовує вас таке становище в умовах економічної кризи? - Звичайно, що не влаштовує. Ми платимо великі суми за трансфери, футболісти одержують високі зарплати. Вважаю, що низький попит на наших футболістів — явище тимчасове. Тому що ціна на гравця зростає разом із успіхами клубу і навпаки. Аби вигідно продавати футболістів клуб має їх показати. А показати їх можна на рівні, скажімо, хоча б чвертьфіналу Ліги чемпіонів чи фіналу Кубка УЄФА, аби наших гравців побачили у боротьбі із найкращими командами Європи і змогли оцінити їхній потенціал. Цього року ми зробили лише перший крок до повернення в європейську еліту. А «Динамо», я у цьому впевнений, має бути у цій еліті постійно. Я не лише у цьому впевнений, а роблю і буду робити для цього усе можливе. - Аби постійно бути у європейській еліті слід бути кращими у своєму чемпіонаті, де на лідерство, окрім «Шахтаря», пре­тендують принаймні ще дві команди. За рахунок чого «Динамо» може зберегти лідерство в Україні, що може протиставити агресивній трансферній політиці того ж «Шахтаря»? - Я не прихильник «гонки озброєнь» між «Динамо» та «Шахтарем», яка лише фінансово виснажує клуби і не дає адекватної віддачі. Заради стратегічного успіху гроші слід вкладати насамперед у голови, а потім у ноги. Саме тому ми запросили очоли­ти команду такого досвідченого фахівця як Валерій Газзаєв. Досвід команди ЦСКА (Москва), яку він очолював, показав, як можна досягати успіхів через конкуренцію в команді між висококласними іноземцями і талановитою вітчизняною молоддю. Думаю, що Валерій Георгійович зможе встановити у команді розумний баланс, за якого талановиті вихованці «Динамо» будуть зростати поруч із легіонерами, а згодом ставатимуть кращими за них. Я вірю у динамівську молодь і впевнений, що саме за нею майбутнє команди. У нас обов’язково зявляться гравці, які продовжать всесвітню славу Андрія Шевченка, який виріс у світову зірку саме у «Динамо» і продовжує залишатися взірцем для молодих динамівців. - Ви багато разів говорили про можливість повернення Шевченка у «Динамо». Як це може виглядати на практиці? - Я говорив і ще раз можу повторити, що ми завжди готові прийняти Андрія. Поки він грає у футбол, він буде нам потрібен як гравець, коли закінчить кар’єру теж. Хоча думаю, що про це говорити зарано. Шевченко ще не сказав у футболі свого останнього слова. - Упродовж сезону клубний стадіон імені Валерія Лобановського на матчах «Динамо» виглядав не однаково. На матчах єврокубків був аншлаг, люди не шкодували за квиток грошей, а на матчах внутрішнього чемпіонату на трибунах практично завжди було багато вільних місць. Чи не вбачаєте ви у цьому власної вини, тому що завжди підкреслюєте пріоритет європейських турнірів перед національним чемпіонатом? - Перед тим, як стати віце-президентом, а потім і президентом «Динамо» я багато років ходив на стадіон як звичайний уболі­вальник. Я не забув, як я хвилювався перед відповідальними іграми «Динамо» у євро-кубках. І тоді, і тепер такі матчі є чимось особливим, неповторним. Що стосується матчів чемпіонату, то у нас немає проблем із заповнюваністю трибун на поєдинках проти «Шахтаря», думаю люди прийдуть на ігри з «Металістом», з «Дніпром». Причина проста — ці матчі непередбачувані, у них є справжня спортивна боротьба. Коли ж глядачі заздалегідь упевнені в перевазі «Динамо», інтерес до гри падає. Чим більше буде в нашому чемпіонаті таких матчів, як «Динамо» — «Шахтар», тим частіше заповнюватимуться трибуни. - Чи не вважаєте ви, що низька відвідуваність пов’язана із недостатньою роботою структури, яка проводить чемпіонат України: Професіональної футбольної ліги, а тепер Прем’єр-ліги? - Я разом із іншими президентами українських футбольних клубів повністю підтримав ідею створення Прем’єр-ліги, яка обіцяла зробити чемпіонат України більш привабливим і для глядачів на стадіонах, і для телеглядачів. Я і зараз готовий підтримати будь-яку ініціативу, спрямовану на те, щоб наш чемпіонат приносив клубам не лише збитки, а й прибутки. Водночас я проти того, щоб цю роботу очолював іноземний спеціаліст, який не знає наших реалій. Впевнений, що ми всі ра­зом знайдемо вихід і чемпіонат будуть проводити справжні професіонали. А поки що моя справа — зробити все, аби підняти гру «Динамо» до такого рівня, щоб вона приносила високі результати і подобалась нашим численним уболівальникам.    
Травень цього року був наповнений такою кількістю важливих футбольних подій, що про попередній план підсумкового інтерв’ю президента кийівського «Динамо» Ігоря Суркіса довелося забути. Життя підказало нову тональність розмови та нові теми для запитань напередодні нового футбольного сезону.
- Про драматичний фініш сезону, у якому радість від перемог перемішалася із гіркотою від поразок вже було сказано більше ніж досить. Говорилося це все під впливом емоцій, по гарячих слідах тих подій. Що можна сказати сьогодні, коли все вже відбулося, коли нічого не можна змінити і повернути назад.
- Думаю, що ми провели загалом успішний сезон. Виграли чемпіонат, будемо грати у Лізі чемпіонів… Я був би нещирим якби сказав, що мені не жаль втраченого шансу виграти Кубок УЄФА. Все могло бути інакше, все могло повернутися на нашу користь. Не вистачило зовсім небагато. Звісно, пережити таку невдачу було важко. Але сьогодні, коли все вже позаду, я можу сказати дві речі. Перше — ми цілком могли бути цієї весни володарями Кубка УЄФА. Друге — цей європейський трофей цілком заслужено здобув донецький «Шахтар». У вирішальний момент «Шахтар» виявився сильнішим за «Динамо». Справді, нашим суперникам кілька разів відверто пощастило. Але щастить, як відомо, сильнішим. Якщо пощастило не нам, то у цьому винуваті ми самі. Слід визнати поразку, перегорнути цю сторінку і рухатися уперед.
- Ви гадаєте, що «Шахтар» матиме у новому сезоні психологічну перевагу перед «Динамо»?
- У кожній події є негативна і позитивна сторона. Мені здається, що «Шахтарю» у певний момент може бути складніше, ніж нам. Дуже непросто почати знову працювати після того, як досягнуто високої мети. Подивіться сьогодні на пітерський «Зеніт», який вже скоро рік, як не може відійти від минулорічного тріумфу у Кубку УЄФА. «Динамо», як мені здається, має у цьому сенсі перевагу. Тому що у сезоні, що завершився, ми підтвердили своє лідерство в українському футболі, ставши чемпіонами, і водночас у нас є попереду нескорені вершини, до яких дуже хочеться дійти.
- Тим більше, що до нових вершин команда вирушить із новим тренером?
- За минулі кілька тижнів я вже стільки говорив про те, чому пішов Юрій Сьомій і про те, чим я керувався, запрошуючи Валерія Газзаєва, що навряд чи скажу тепер щось нове. Все це відбулося настільки швидко, що лише зараз є час подумати над тим, що відбулося. Головне — команда має перед стартом сезону тренера високої кваліфікації, який відповідає рівню наших амбіцій. Було б набагато гірше, якби відпустивши Юрія Сьоміна я б займався тепер пошуками тренера, а футболісти, повертаючись із короткої відпустки, не знали б, на якому вони світі. Не знаю, як буде далі, а сьогодні я дуже задоволений, що такий фахівець як Газзаєв виявився у потрібний нам час вільним і погодився прийняти «Динамо». Я вірю у цього тренера і закликаю вірити у нього усіх наших уболівальників.
- Для здобуття нових перемог одного лише тренера, нехай і найвищої кваліфікації, недостатньо. Потрібні футболісти, які здатні втілити у життя тренерські задуми. Що буде зроблено найближчим часом аби підсилити команду гравцями високого класу.
- Почну з того, що у нас і сьогодні є дуже сильний підбір гравців, більшість яких ще не розкрили себе повністю. Давайте згада­ємо початок минулого року, коли ми почали рішуче очищення складу від футболістів, які або не хочуть, або не можуть підсилити свою гру. Тоді я погодився із Юрієм Сьоміним, який вказав, хто із гравців йому не потрібен. Ми відпустили тоді групу виконавців кого вільним агентом, кого в оренду. Практично всі нові люди, які прийшли до «Динамо» за останній рік, підсилили команду. Я дуже задоволений тим, як показали себе Огнен Вукоєвич, Бетао, Роман Єременко, Станіслав Богуш. У той же час я вдячний Флоріну Чернату та Максиму Шацьких, які хоч і не потрапляли до складу, але сумлінно працювали і завжди були готові допомогти команді. Вони дуже багато зробили для «Динамо» і я бажаю їм успішного продовження кар’єри в їхніх нових клубах.
- Вже досить довго «Динамо» не може продати не потрібних команді іноземних футболістів. Вони йдуть або в оренду, або відпускаються як вільні агенти. Чи влаштовує вас таке становище в умовах економічної кризи?
- Звичайно, що не влаштовує. Ми платимо великі суми за трансфери, футболісти одержують високі зарплати. Вважаю, що низький попит на наших футболістів — явище тимчасове. Тому що ціна на гравця зростає разом із успіхами клубу і навпаки. Аби вигідно продавати футболістів клуб має їх показати. А показати їх можна на рівні, скажімо, хоча б чвертьфіналу Ліги чемпіонів чи фіналу Кубка УЄФА, аби наших гравців побачили у боротьбі із найкращими командами Європи і змогли оцінити їхній потенціал. Цього року ми зробили лише перший крок до повернення в європейську еліту. А «Динамо», я у цьому впевнений, має бути у цій еліті постійно. Я не лише у цьому впевнений, а роблю і буду робити для цього усе можливе.
- Аби постійно бути у європейській еліті слід бути кращими у своєму чемпіонаті, де на лідерство, окрім «Шахтаря», пре­тендують принаймні ще дві команди. За рахунок чого «Динамо» може зберегти лідерство в Україні, що може протиставити агресивній трансферній політиці того ж «Шахтаря»?
- Я не прихильник «гонки озброєнь» між «Динамо» та «Шахтарем», яка лише фінансово виснажує клуби і не дає адекватної віддачі. Заради стратегічного успіху гроші слід вкладати насамперед у голови, а потім у ноги. Саме тому ми запросили очоли­ти команду такого досвідченого фахівця як Валерій Газзаєв. Досвід команди ЦСКА (Москва), яку він очолював, показав, як можна досягати успіхів через конкуренцію в команді між висококласними іноземцями і талановитою вітчизняною молоддю. Думаю, що Валерій Георгійович зможе встановити у команді розумний баланс, за якого талановиті вихованці «Динамо» будуть зростати поруч із легіонерами, а згодом ставатимуть кращими за них. Я вірю у динамівську молодь і впевнений, що саме за нею майбутнє команди. У нас обов’язково зявляться гравці, які продовжать всесвітню славу Андрія Шевченка, який виріс у світову зірку саме у «Динамо» і продовжує залишатися взірцем для молодих динамівців.
- Ви багато разів говорили про можливість повернення Шевченка у «Динамо». Як це може виглядати на практиці?
- Я говорив і ще раз можу повторити, що ми завжди готові прийняти Андрія. Поки він грає у футбол, він буде нам потрібен як гравець, коли закінчить кар’єру теж. Хоча думаю, що про це говорити зарано. Шевченко ще не сказав у футболі свого останнього слова.
- Упродовж сезону клубний стадіон імені Валерія Лобановського на матчах «Динамо» виглядав не однаково. На матчах єврокубків був аншлаг, люди не шкодували за квиток грошей, а на матчах внутрішнього чемпіонату на трибунах практично завжди було багато вільних місць. Чи не вбачаєте ви у цьому власної вини, тому що завжди підкреслюєте пріоритет європейських турнірів перед національним чемпіонатом?
- Перед тим, як стати віце-президентом, а потім і президентом «Динамо» я багато років ходив на стадіон як звичайний уболі­вальник. Я не забув, як я хвилювався перед відповідальними іграми «Динамо» у євро-кубках. І тоді, і тепер такі матчі є чимось особливим, неповторним. Що стосується матчів чемпіонату, то у нас немає проблем із заповнюваністю трибун на поєдинках проти «Шахтаря», думаю люди прийдуть на ігри з «Металістом», з «Дніпром». Причина проста — ці матчі непередбачувані, у них є справжня спортивна боротьба. Коли ж глядачі заздалегідь упевнені в перевазі «Динамо», інтерес до гри падає. Чим більше буде в нашому чемпіонаті таких матчів, як «Динамо» — «Шахтар», тим частіше заповнюватимуться трибуни.
- Чи не вважаєте ви, що низька відвідуваність пов’язана із недостатньою роботою структури, яка проводить чемпіонат України: Професіональної футбольної ліги, а тепер Прем’єр-ліги?
- Я разом із іншими президентами українських футбольних клубів повністю підтримав ідею створення Прем’єр-ліги, яка обіцяла зробити чемпіонат України більш привабливим і для глядачів на стадіонах, і для телеглядачів. Я і зараз готовий підтримати будь-яку ініціативу, спрямовану на те, щоб наш чемпіонат приносив клубам не лише збитки, а й прибутки. Водночас я проти того, щоб цю роботу очолював іноземний спеціаліст, який не знає наших реалій. Впевнений, що ми всі ра­зом знайдемо вихід і чемпіонат будуть проводити справжні професіонали. А поки що моя справа — зробити все, аби підняти гру «Динамо» до такого рівня, щоб вона приносила високі результати і подобалась нашим численним уболівальникам.
 
 
Загрузка...

Источник: ПРО ФУТБОЛ | Прочитать на источнике