50 років. Багато це чи мало? Саме через стільки років зустрілися випускники далекого 1959 року Потоцької загальноосвітньої школи, що у Жмеринському районі.
Доречно зазначила директор Ольга Григорівна Палюх, що в історії школи така зустріч відбулася вперше.
До рідної школи, мов птахи, злетілись випускники різних поколінь – ті, що закінчили її 5, 10,15, 25, 30, 35 і 50 років тому. Велике і незабутнє свято! Всі знову переживали неповторні хвилини.
Ми зустрілися! З 35 учнів 10-А і 10-Б 1959-го нас зібралося 17. На превеликий жаль, когось уже немає, а хтось не зміг приїхати. Яка ж то була зустріч!!! Не переказати і не описати наших почуттів, коли ми не одразу могли впізнати один одного. Ми, сьогоднішні бабусі і дідусі, не приховували і не втирали сліз радості, що котилися з наших очей.
Відчувалось, що педагогічний колектив і учні з любов’ю доглядають і утримують у прекрасному стані нашу стареньку школу в Потоках, її велике подвір’я, сад, ділянки.
На урочистій лінійці, дивлячись на сьогоднішніх випускників, ми згадали своє дитинство. Воно було важке, післявоєнне. Не було у що взутися, до снігів ходили босі. Я свій перший костюм на випуск заробив, працюючи ціле літо помічником комбайнера, і був щасливий від того. Тоді, щоб вижити, треба було важко працювати.
У нас не було модних костюмів, дорогої косметики, мобільних телефонів, телевізорів, комп’ютерів, ходили босі і не завжди ситі, але були веселі, здорові, щасливі. Ми були дружні, разом ходили до клубу, до школи на «вогники» і всюди співали-співали-співали наших пісень.
На зустріч запросили наших учителів – Ольгу Андріївну Войтицьку, Валентину Захарівну Чернійчук, Ганну Юхимівну Мацеру, відвідали Ростислава Севастяновича Бистрика.
Ми вдячні їм за те, що навчали нас не тільки грамоти, а виховували почуття ввічливості і доброзичливості, дружби і взаєморозуміння, порядності і працелюбності, бажання допомогти іншим.
Хвилиною мовчання ми вшанували пам’ять тих, хто пішов у вічність. Це Марія Лазарівна – наша перша вчителька; Анастасія Пантелеївна Саволюк і Поліна Мусіївна Сенькова – класні керівники; Олександр Авксентійович Іванишин – директор; Тетяна Каленівна Марценюк – завуч; Іван Маркович Сушко, Валентин Васильович Чижик, Володимир Федорович Дорошкевич, Ніна Петрівна Іванишина та ін.
Прощаючись, ми вирішили, що через п’ять років зустрінемось знову.
Источник: Вінницька обласна щотижнева газета "33 канал" | Прочитать на источнике
Добавить комментарий к новости "
ЗУСТРІЧ ЧЕРЕЗ 50 РОКІВ
"