Одне з найболючіших питань сьогоденної соціально сформованої молоді – утворення сім’ї. За традицією, переддень до сімейного життя має бути «щасливим», під чим, зазвичай, розуміється церемоніальний вступ у все це діло – весілля.
Частина перша: «Щастя»
Ах, цей вічно молодий марш Мендельсона! Квіти, привітання, а головне – його очі, котрі вперше бачать тебе такою – неперевершено гарною. Чи були ви коли-небудь у тому залі, де поєднуються дві половинки?
Це одне з тих місць, де хочеться плакати від щастя. Це одна з тих хвилин, заради котрої варто жити. Відтепер ти знаєш, що ця людина воліє розділити з тобою все своє життя.
Частина друга: «Ціни»
Як би нам цього не хотілося, все в нашому житті має свою ціну, навіть мрії.
Гарна сукня, фата, підбори, костюм, краватка, запонки і… головне — обручки не забути. Чого іще бажати молодому подружжю? Але ні! Потрібно ж усіх друзів, родичів, сусідів, товаришів, може, ще й хтось так, з вулиці прийде, запросити. Усіх пригостити, ікрою (хоча б якоюсь) нагодувати і шампанським напоїти. Така наша українська душа! Тут уже пішло-поїхало… З цих пір ти точно навчишся рахувати гроші.
Згадуючи плату за саму церемонію, за вбрання, транспорт (трамваєм у весільній сукні не поїдеш), вгощання хоча б для ста запрошених (враховуючи оренду банкетного залу), сума змушує задуматись (в середньому — близько 50 тисяч гривень). Або заплакати, промовивши: «Все. Заміж я не хочу!»
Частина третя: «Компроміси»
Одним словом, за ті кошти можна добре жити і ремонт у квартирі зробити (мінімальний, та все ж таки…). Ось тут і з'являються «терези». З одного боку — пишне весілля з соціально забезпеченим званням дружини, з іншого — спокійне, соціально невизначене життя з пластиковими вікнами.
Не густо, та хоч щось. Головне, щоб було куди ті вікна ставити. Та чому деяким з нас легше відмовитись від омріяного весілля, аніж зробити його трішки скромнішим? Багато хто забуває, що це свято двох закоханих, а не всього міста.
Як результат, з'являється ще один громадський шлюб. З чим його можна зрівняти? Це все одно що завести собаку навзамін народження дитини.
Відповідальність, звичайно, є, проте ти знаєш, що не на все життя. Врешті-решт, ми самі вирішуємо, як влаштовувати свою долю. Головною проблемою завжди залишатимуться суспільство, милі компромісні цуценята і ця пекуча думка: «Що подумають люди???»
Що б вони там не думали, а цього літа працівники царства підписів (відділу реєстрації цивільного стану Вінницької обл.) без роботи не залишаться. Отже, романтики ще не вимерли!
Одружуймось, бо ми того варті!
Источник: Молодіжна газета Вінничини | Прочитать на источнике
Добавить комментарий к новости "
ЗАБАГАНКИ СУЧАСНИХ НАРЕЧЕНИХ МАЮТЬ ЦІНУ. Деякі з них перетворюються в розчарування
"