Так хочеться сказати щось хороше про медицину, але, на жаль, нема що. І на власному досвіді, і на розповідях знайомих, і на одкровеннях «медиків» переконуюсь, що в нашій країні справді все «ох, яке запущене!»
Раніше я вірила, що життя мені врятували лікарі, та через роки зрозуміла, що людина може врятуватись сама і перший її крок - порятунок від «гіппократів», які несуть смерть. З кожним роком таких все більше та більше.
Не сумніваюсь, викладачі дають відмінні знання і велику інформацію зі своїх предметів. Але чи вчать вони людяності? Так, на кафедрі вони – викладачі з науковими званнями та іменем. І, як належить викладачеві, несуть добре та вічне. Іншу частину часу – лікарі, до яких приходять хворі зі своїми проблемами. А деякі хворі не приходять, не можуть фізично або ж до лікарні далеко. Наприклад, ситуація в селі. Постає запитання: чи прийде до хворого лікар, якщо дізнається, що йому потрібна медична допомога? Врахуйте, що цей лікар – не дільничний і не зі «швидкої», які зобов’язані з’являтись на виклик, а на той момент на відпочинку (на пенсії, вихідний, у відпустці).
Особисто мені свого часу довелось чути в подібних ситуаціях фрази типу: «Після роботи я не медик, а така ж людина, як і всі», «Викликайте дільничного чи «швидку», «Я на відпочинку, не маю права», «Запишіться до мене на прийом» і т.п. Якщо все ж таки вдасться впросити, то доведеться «подякувати». За «спасибі» вдруге вже не підійде, тому «дяка» повинна бути такою, щоб не зміг надалі відмовити.
Одні беруть тому, що інші дають, а хтось сам називає свою ціну. А в цілому, медицина у нас безкоштовна, ось тільки за все треба платити.
А тепер інша сторона: молоді медики. Вони ж також, напевно, не раз зустрічались з тим, коли їхні старші колеги брали «подяку» від них самих чи від інших хворих. Можливо, що цей «легкий заробіток» і штовхнув когось на вибір «правильної» професії. Адже люди завжди будуть хворіти і медицина завжди в ціні.
Третьою стороною проблеми є некомпетентність лікарів. Траплялось бачити подібне: сидить собі в кабінеті тихо-мирно дядько/тітка і вдає з себе світило медицини. Колись ними були написані різні наукові роботи, усі потрібні знання і звання отримані, а практики як такої і не було – всі пацієнти без особливих випадків. «Ну, хіба може бути щось новеньке, наприклад, в тому СНІДі, туберкульозі, інфаркті чи лор-захворюваннях? – думають вони. - Усе те саме». І медицина для таких «працівничків» розвивається завжди десь, але не в його країні чи місті.
І не знає він, що уже саме в його місті недавно відкрився той чи інший реабілітаційний центр; не знає, що вже в його країні (а не «десь») проводять складні операції; не знає, що тепер існують більш ефективні ліки, а деякі процедури відмінені законом… Нехай кожен для себе напише подумки ці «не знає» в залежності від своєї ситуації, хвороби і компетентності його лікаря.
А ви помітили, що мало хто з лікарів пояснить, що вони написали у вашій карточці? Пишуть діагноз і на запитання: «А що це значить?» - можуть не відповісти або ж «бовкнути»: «Все добре, нічого страшного». Мене в такому випадку (з кардіограмою) перенаправляли від одного до іншого: «Спитайте в терапевта», «Це до кардіолога»... При тому, що діагноз ставився іншим спеціалістом. Ніхто не хоче брати на себе якісь зобов’язання, навіть такі, як повідомити пацієнту про його стан здоров’я.
Немало темних сторін у нашій медицині…
Отож, не поспішайте купувати дорогі і прописані вам ліки, адже можуть бути дешевші аналоги – поцікавтесь в інших спеціалістів. Існує чутка, що деякі лікарі пов’язані з аптеками і мають свій відсоток від продажу ліків.
А ще – ніколи не впадайте у відчай, яким би жахливим не був діагноз. І не вірте, коли лікар каже, що «це невиліковне і ніщо уже не допоможе».
Источник: Молодіжна газета Вінничини | Прочитать на источнике
Добавить комментарий к новости "
"РАНІШЕ ДУМАЛА, ЩО ЖИТТЯ МЕНІ ВРЯТУВАЛИ ЛІКАРІ, а тепер вдячна, що хоч його не вкоротили…"
"