Колонка оглядача
І астрономи, і астрологи особливо ставляться до дня літнього сонцестояння 22 червня. Науковці вивчають потужність впливу сонця на екологію Землі, а віщуни запевняють, ніби о цій порі енергії добра і зла сходяться у герці, і недаремно найжахливіша війна за всю історію людства розпочалася саме цього спекотного червневого дня. Всю правду можна побачити лише на відстані, тому через багато десятиліть ми дізнаємося про нові подробиці того лихоліття, смертей, концтаборів.
Цього року ми "проскочили" небезпечну дату майже мирно. Україна, Білорусія і Росія відзначали День скорботи і пам’яті. Хоча якісь телепні зчинили-таки стрілянину на українсько-білоруському кордоні (може, з митниками не зторгувалися?), в Інгушетії терористи підірвали кортеж президента республіки, Аль-Каїда відверто погрожувала США атомною палицею…
Зате українці раділи черговій перемозі боксера Володимира Кличка, попивали пиво, знаючи, що мільйони гривень від "пивного акцизу" велінням Президента не підуть на солодке життя нардепів. Будете у столиці України, пройдіться по вулиці імені Симона Петлюри, голови Директорії і отамана військ УНР (колишня вул. Комінтерну). Київміськрада, усупереч ґвалту комуністів, проголосувала за вшанування імен справжніх героїв України. У Києві зведено пам’ятник меценату і цукровому магнату Миколі Терещенку, чиї землі, заводи, маєтки були й на Черкащині. Хіба нинішні олігархи будують храми, зводять біля своїх підприємств безплатні лікарні "для чорноробів", гімназії для їхніх дітей, як це робив магнат Микола Терещенко? Хіба перед його носом треба було розмахувати гаслом: "Багаті! Поділіться з бідними!"?
Цього літа у моді – все українське. Громадський рух "Не будь байдужим" роздав на бульварі Шевченка адміністраторам кафе, перукарень, офісів, крамниць таблички українською мовою. Яким же було моє здивування, коли вантажник у супермаркеті, що ніс перед собою цілу вежу коробок з тортами, які погрозливо похитувались, зупинився і мовив: "Щось бентежно мені на душі". (І це замість класичного: "Трам-тарарам, ці трикляті коробки, зараз як…!")
Іноземні інвестори теж полюбили українські фрукти й овочі, м’ясо і навіть сало. У гонитві за прибутками вони так нахімічили свої рослини, що мудрі черв’яки, наблизившись до плодів, дивуються, і як люди таке їдять? Зате українські сільськогосподарські шкідники явно страждають від ожиріння. Переробна харчова промисловість, а надто на Черкащині, має хороші перспективи.
Засмаглі дітлахи лопотять п’ятами по стежках, городах і садках, скоюючи набіги на перші вишні-черешні. З допомогою сучасних меценатів відкриваються безкоштовні козацько-християнські дитячі табори відпочинку. Дітлахи, що проведуть літо у "Водяницькому коші" на Звенигородщині, все життя пам’ятатимуть красу Совиного Яру, річки Неморозь. А губернатор Черкащини радить владі у районах трясти, як груші, місцевих підприємців, аби такі табори відкривалися скрізь. І знову горітимуть багаття, але вже не піонерські, а козацькі.
Источник: Громадсько-політичне видання "Прес-Центр" | Прочитать на источнике
Добавить комментарий к новости "Навіть вантажники у Черкасах лаються по-українськи"