МОЛЬФАРИ ТА ХАРАКТЕРНИКИ ЗМАГАЛИСЯ НА ФЕСТИВАЛІ "ЖИВИЙ ВОГОНЬ" У ВІННИЦІ. А останній представник з козацького роду Забабахів гармаш Іван зі Львова назвав Вінницьку область найпатріотичнішою в Україні

Острів Кемпа тепер можна сміливо називати вінницькою Хортицею, адже минулої суботи та неділі там проходив Перший міжнародний фестиваль звичаєвої культури «Живий вогонь». Його організатором виступив Вінницький козацький полк ім. І. Богуна.

Протягом двох діб на Фестивальному творились чудеса – крім видобування живого вогню на фестивалі змагались силою карпатські добрі чаклуни– мольфари та вправні козаки-характерники, які заклинали сили природи та передбачали погоду на довготривалий термін. Не менш захопливе видовище показала Федерація ушу та кунгфу столиці. Майстри цих бойових мистецтв згинали спис своєю шиєю у той момент, як гострий кінець списа торкався горла. Після цього демонстрували всім присутнім свою неушкоджену шию.

Біля входу на острів привертав увагу відомий скульптор Олексій Альошкін з Букатинки. На його арт-майдані бажаючі могли вшанувати духів вітру, знаних козаків та усі добрі сили природи. Дуже сподобалось це заняття дітям, які задоволено били у магічні барабани.

Захопились вінничани і майстер-класами народних мистецтв. Особливо популярними були гончарство та ковальство. Цікаво, що кувати метал намагалися навіть дівчата. Після мистецької праці козаки пригощали усіх кулішем, ароматним чаєм та справжньою медовухою. На відміну від тарелі куліша, за склянку медовухи потрібно було заплатити від двох до п’яти гривень.

Молодих козачок найбільше привабила майстерня плетіння вінків. За стародавнім звичаєм, всі присіли у коло і, слухаючи навчальну лекцію, плели вінки з рослин та квітів. Лектор наголошувала, що хлопець, обираючи собі наречену, звертає увагу на охайність вінка і його міцність.

Аби показати Вінниці справжні видовища, приїхали закарпатці з села Космач – нійбільшого села в Україні. Мешканці цієї місцини вчили вінничан, як видобувати живий вогонь та з його допомогою, за стародавнім язичницьким звичаєм, очищувати душу та тіло. Добували вогонь вінницькі чоловіки. Вони перетягували нитку навколо дерев’яного циліндра. Тертя нитки об дерево створювало іскри. Через 20 хвилин роботи на Фестивальному загорівся живий вогонь. Ним запалили центральне вогнище. Але перед урочистим запаленням закарпатські мольфари прочитали заклинання богам Праві, Яві та Наві й затанцювали міфічні танці з вогнем. Народні костюми та образи додавали святу особливого стародавнього забарвлення. Найдосвідченіший мольфар Закарпаття, нащадок Данила Нечая, до Вінниці не приїхав, хоча обіцяв.

На фестивалі був встановлений дрес-код – вишиванка. Аби потрапити на острів без вишиванки, потрібно було кинути у бочку благодійний внесок. Назбирали козаки небагато, адже переважна більшість гостей одягла національні костюми.

У захваті від фестивалю були не тільки вінничани, але й гості. Останній у своєму роду козак, гармаш на козацькій чайці «Пресвята Покрова» Іван Забабаха назвав Вінницю своїм другим домом, бо у Львові, звідки він родом, проводяться подібні фестивалі. Головна відмінність вінницького фесту від львівського, за словами козака, це наявність туалетів. У Львові їх у десять разів більше. На фестиваль Іван Забабаха приїхав на коні як гість і як характерник. Про свої чаклунські вміння розповідав неохоче. Відзначив тільки, що характерникам доля постійно готує випробування, бо вони нескоримі.

– Козак знімає шапку тільки перед Богом і то з власної волі, тобто, якщо забажає. За таку нескоримість Бог постійно випробовує характерників на міцність, – розповідає Іван Забабаха.

У Вінниці козак передбачав погодні умови та спілкувався з молоддю. Знання історії молодих вінницьких козаків так зворушили 63-річного козака, що той аж заплакав.

День літнього сонцестояння, 22 червня, вінничани зустріли за стародавнім язичницьким звичаєм. Живий вогонь, наче нічне сонце, палав на острові всю ніч і віддав своє тепло ранку найбільшого дня року.

Источник: Вінницька обласна щотижнева газета "33 канал" | Прочитать на источнике