МОЇ ДІТИ ХОЧУТЬ ЇСТИ... А коли приїдеш з села на ринок щось продати, то тебе з усіх кінців гонять. От що бігаєш з сумками, наче все це вкрала

Доброго дня, шановна редакціє «33-го каналу»! Дуже довго вагалась взяти ось цю ручку і написати листа, але все ж таки вирішила з великим болем і криком в душі. Я щаслива, що мені батьки дали життя, ми завжди працювали, ніколи не були ледачими, як могли, так крутилися, але завжди було на столі, і в хаті, і одягнені були. А що зараз робиться?

У мене є діти, сім’я, я живу для сім’ї і дітей. Батьки повмирали у мене і у чоловіка, збоку допомоги ніякої, гроші, які отримуємо на дітей - їх навіть на харчі не вистачає, не говорячи вже про одяг і щоб десь вийти між люди. Завжди купуєш найнеобхідніше. А в мене ростуть три гарненькі донечки... Скільки є всього гарного, а проходиш по ринку біля всього і опускаєш очі, сльози капають. Прийдеш з села на ринок щось продати, а тебе з усіх кінців гонять - тут не ставайте, тут зайнято, ідіть у той ринок... Я ж це все не вкрала, що бігаєш з сумками.

Встаєш і лягаєш - просиш в Бога одне – здоров’я, тому що не дай Бог біди, лікарні – це неможливо буде пережити.

Не знаю навіть, кого в нашій державі спитати, скільки це буде продовжуватись, як людям далі жити. А я не одна така, нас тисячі. Ми вибирали і будемо вибирати, але чи є вже віра комусь? Немає! Нас просто всі дурять.

Ми живемо в гарному селі, недалеко від Вінниці. Я хочу звернутись до всіх депутатів і людей, в яких є можливість купити в мене земельний пай, я його продаю, хоча і знаю, що невеликі гроші, які мені зараз дадуть. Через кілька років буде золота ціна на землю. Але в цю щасливу зірку я не вірю, а треба жити для дітей, які кожний день кажуть, що вони щось хочуть – олівці, розмальовку, книжечку і головне - їсти.

Якщо у Вас є така можливість, ми з Вами поспілкуємось за моїм тел. 9(098)355-78-43.

Дорога редакціє, я бажаю Вам усім здоров’я, благополуччя і віри, віри у щось краще.

Источник: Вінницька обласна щотижнева газета "33 канал" | Прочитать на источнике