Тимчасову адміністрацію запровадять у багатьох банках

Розмова зі Степаном Кубівим, депутатом ЛОР, експертом із питань банківської діяльності
Минулого тижня уряд нарешті ухвалив рішення про рекапіталізацію трьох українських банків - "Родовід", "Укргазбанк" і "Київ". На їхнє оздоровлення виділено майже 10 млрд. грн. Попри те, що рішення є на загал правильним і має заспокоїти принаймні вкладників цих установ, все виникає низка запитань. Передусім, чому уряд так довго зволікав з ухваленням цього рішення і чому для фактичної націоналізації обрано саме ці три банки. І, врешті-решт, що буде з рештою банків, де запроваджено тимчасові адміністрації. Ці запитання ми поставили експерту з питань банківської діяльності Степанові Кубіву. - Пане Степане, як оцінюєте дії уряду з порятунку української банківської системи?- Оцінювати банківську систему треба за двома параметрами – банківська система в державі та її співпраця зі світовою банківською системою. На це накладається глобалізація корпоративних фінансів і, відповідно, період етапних криз, що зачепили Україну 1998-го та 2004 роках, і нинішня криза. Розвиток банківської системи в нашій державі відповідає міжнародним стандартам, однак водночас чисельність, величина та капіталізація банків, прозорість їх засновників бажають кращого. Можна констатувати, що банківська система України все ж витримала натиск нинішньої світової кризи, але якою ціною? Ми фактично перестали кредитувати і втратили близько 80 млрд. грн. депозитів. До того ж, говоримо тільки про банки з першої “двадцятки”, однак не згадуємо про малі та середні банки. І тепер це ставить нові завдання. Насамперед усі банки повинні пройти міжнародний аудит, а Національний банк має встановити чіткі правила щодо існування і надійності банків. Тішимося, що три банки стали державними. Однак це зроблено невчасно, несистемно і непрозоро. Як це позначиться на банківській системі? Якщо банки, які капіталізують, стануть на ноги, то почнеться внутрішній процес об"єднання фінустанов. І якщо працюватиме економіка, то побачимо вхід іноземного капіталу для купівлі наших банків і надання кредитних ресурсів для просування іноземного капіталу. - Уряд ухвалив рішення про націоналізацію трьох проблемних банків, хоча раніше йшлося про шість чи сім банків. Отож, чому саме ці банки вибрали? Чи можна сказати, що на цьому процес рекапіталізації банків завершився?- Особисто я не розумію, чому уряд вибрав саме ці установи. Звичайно, банки, які отримали до 10 млрд. грн., оживлять фінансовий організм банківської системи. І це дозволить заспокоїти вкладників. Збереження ліквідності банків також дозволить започаткувати кредитування бізнесу в Україні. Однак питання, скільки таких банків ще потребує рекапіталізації, зокрема малих і середніх, що робиться з кредитними спілками й іншими небанківськими фінансовими установами, залишається відкритим? - Що уряд мав би робити далі з націоналізованими банками?- "Родовід", "Укргазбанк" і "Київ" оздоровлять, вони вийдуть на нормальні показники ліквідності. Після того частину їхніх акцій можуть продати, частково чи повністю, також може відбутися злиття нових державних банків. - Із цими банками є принаймні ясність щодо їх майбутнього, однак є ще група проблемних банків, де рекапіталізацію навіть не планували, наприклад, львівський "Дністер". Що буде з такими банками після завершення діяльності там тимчасової адміністрації - наразі вкладникам не зрозуміло.- Запровадження в таких установах тимчасової адміністрації є правильним, хоч і запізнілим кроком. Я вже не раз говорив у середовищі банкірів, що глобалізація банківської системи світу вплинула й на Україну. До кризи 1998 року в нас було понад 240 банків, після кризи 1998 року – 183 банки, після кризи 2004 року – 157 банків. У перспективі в Україні буде банків не більш ніж 60. Найкращим варіантом для малих банків було б увійти до складу потужного банку. Головна проблема всіх фінансових установ це їх недокапіталізація, невиконання нормативів ліквідності. Тому коли люди забрали депозити, в банках утворилися "дірки". Для середніх банків на зразок "Дністра" невідповідність суми коштів, які повинні бути для доброго функціонування банку 280-350 млн. грн., хоча, на мою думку, "Дністер" – не безнадійний банк, його можна врятувати. - Усе ж таки тимчасові адміністрації діють тривалий час і в багатьох банках. Як ви оцінюєте якість їх роботи?- З практики бачимо позитивні речі. Скажімо, якщо говорити про “Промінвестбанк”, який став першою жертвою кризи і де найперше ввели тимчасову адміністрацію - вона допомогла врятувати банк. Є ще низка великих банків, де тимчасові адміністрації були успішними, оскільки підготували їх до націоналізації. НБУ й обласні управління НБУ, які провадять цей процес, є кваліфікованими. Проблема малих і середніх банків у їхній кишеньковості - під окремі бізнеси й окремих власників. До того ж, вони базувалися на керівництві окремою особою. Згідно з міжнародними стандартами, в банку має бути спостережна рада, прозоре управління, якісний аудит, високий рівень підготовки персоналу, чітка побудова організації технології ризиків. Такий банк добре витримуватиме коливання ринку.- Однак із того, що ви вже сказали, випливає: процес запровадження тимчасових адміністрацій у малих і середніх банках ще не завершився?- Думаю, тимчасову адміністрацію запровадять ще в багатьох банках. Великі і середні фінустанови мають проблеми капіталу та ліквідності, в них високий рівень неповернення кредитів - від 25 до 40%, тобто майже половина активів банків не працює. Якщо правильно оцінювати, то зараз немає жодного прибуткового банку. - Але ж значну частину кредитів видавали не тільки без застави, а й навіть без довідки про доходи позичальників. Чи означає це, що на найближчі роки про такий банківський продукт, як кредити, доведеться забути?- У світі практика таких кредитів є, але ментально ринок там готовий до цього. Існує центральна база інформації про людей, фірми та холдинги – бюро кредитних історій. У нас ринок до цього виявився не готовим. Ці кредити на 80% проблемні й були дозволені передчасно. Хоча НБУ попереджав і вводив додаткові обмеження щодо неможливості їх видавати.- А що заважає зараз створити бюро кредитних історій?- Такі бюро є і створюються, однак це тривалий процес. Знаю, що є бюро кредитних історій, до якого причетна Асоціація українських банків і низка великих банків, своє бюро кредитних історій є у групи "Приват" та інших банків, однак системного бюро немає досі. Скажімо, середній вік комерційних фірм на Львівщині 2,5 року, це дуже молоді фірми, без історії. Є інше питання: здебільшого видавали кредити або готівкові, або іпотеку, або під імпорт. Тобто наші банки кредитували закордонних виробників.
Розмовляв Олександр Сирцов

Источник: ЛЬВІВСЬКА ГАЗЕТА | Прочитать на источнике