Без довіри лікувати значно складніше

Із завідувачем проктологічного відділення Львівської обласної клінічної лікарні, головним позаштатним хі­рургом-проктологом ГУОЗ ЛОДА ми познайомилися випадково. Коли вкотре почув, що преса лише те й робить, що критикує медиків, попросив: назвіть прізвище людини, яка заслуговує на позитивне ви­світлення в газеті. І тоді мені назвали прізвище Ігоря Карловича Витвицького.
Як доказ повідомили, що нещодавно указом Президента України В. Ющенка йому присвоєно найвище почесне звання “Заслужений лікар України”.
Дізнавшись про наміри “Газети”, Ігор Карлович поставив умову – в інтерв’ю говоритимемо про проблематику галузі. Мовляв, буде більше користі.
– Ігоре Карловичу, за останні десятиріччя медицина в Україні більше здобула чи зазнала втрат?
– До позитиву зарахував би те, що медична галузь, на щастя, зберегла кваліфіковані кадри, опанувала багато сучасних технологій, більшість лікарів і медичних сестер працює самовіддано, але забезпечення медичним обладнанням і медичною апаратурою, умови перебування в лікарнях залишають бажати кращого.
На мою думку, ситуацію можна поліпшити, якщо оптимізувати та раціоналізувати роботу лікувальних закладів. Суттєвим пережитком минулого є рівноправність в оплаті праці медичних працівників. Оплату слід здійснювати залежно від кількості, якості та складності пролікованих хворих. Як би я планував фінансування в лікувальних установах? Відділення планує бю­джет на наступний рік згідно з кількістю пролікованих чи прооперованих хворих, подає цей документ до адміністрації лікарні. Адміністрація, відповідно, надає інформацію головному управлінню охорони здоров’я і так далі. У зворотному напрямку відділення розпоряджається тими коштами, які їм виділили на лікування. На мій погляд, це призведе до міні­мізації непотрібних витрат у системі охорони здоров’я на лікування. Ми в себе нічого не заберемо, не вкрадемо, а лише можемо зекономити на інші потреби відділення.
– Україна фактично згорнула заходи з упровадження страхової медицини. Чим це загрожує?
– Радянська система охорони здоров’я була непоганою, однак її також потрібно було оптимізувати і зменшити непотрібні витрати. Досвід свід­чить, що за належної організації системи охорони здоров’я вона, навіть залишаючись державною, як у деяких розвинутих країнах світу, може перебувати на доволі високому рівні. Якщо говорити про страхову медицину, то тепер зробити це нереально. Не можна зробити платними медичні послуги, коли більшість населення живе на рівні чи за межами прожиткового мінімуму. Хто платитиме за цих хворих? Поки в нас не зросте рівень життя, цього в Україні не буде.
Друге. Якій медичній компанії зараз можна довірити свої гроші? Де гарантія, що вона не зникне разом із коштами.
– Нині в багатьох селах на Львівщині немає не лише лі­карів, а й фельдшерських пунктів. Чому страждає село?
– На моє переконання (я працював у сільській амбулаторії), у районі має бути хороша сучасна центральна лікарня, хороший зв’язок і мережа швидкої медичної допомоги. У селі має бути фельдшер чи медична сестра, яка вміє надати першу медичну допомогу. Мають бути якісні щопіврічні медичні огляди для виявлення захворювань на ранніх стадіях. Недоцільно, щоб у кожному селі працював лікар, оскільки він деградуватиме через відсут­ність практики. Для чого в дільничних лікарнях і сіль­ських амбулаторіях сучасні апарати УЗД… Краще забезпечити сучасною апаратурою центральні ра­йонні й обласні лікарні. Саме там є хороші спеціалісти, які дають якісні консультативні висновки…
– Нині вже ледь не кожен із медиків б’є на сполох: загострюються певні хвороби. Що з цим робити?
– Це не стільки медична проб­лема, скільки соціальна. Це постійні стреси, шкідливі звички, погане харчування неякісними продуктами, адинамія, екологія… Кожна людина передусім повинна звернути увагу на власне здоров’я. За наявності скарг не сидіти вдома тижнями, а звертатися до лікарів. Рання діагностика – це запорука якісного лікування. Саме тому слід відновити систему якісних профілактичних оглядів.
– Можливо, тоді менше нарікатимуть на лікарів, на їхні помилки…
– Помиляється кожна людина. Але помилки лікарів мають свою особливу вагу. За майже 30-річний досвід у хірургії я не бачив, щоб помилки були свідомими чи навмисними. Як правило, це пов’язано з невчасним зверненням по медичну допомогу, складними незрозумілими випадками, прихованим перебігом захворювань, важкими супутніми недугами… А часом бувають і просто нещасні випадки, від яких не застрахований жоден лікар, яким би висококваліфікованим не був. Тому що людський орга­нізм – це айсберг, дві третини якого ми не знаємо і не бачимо. Проте, незважаючи на це, 99,9 відсотка населення залишають лікарню здоровими, сповненими надій і планів на майбутнє. Вони вдяч­ні лікарям за їхню роботу.
– Ви за спеціалізацією є прок­тологом...
– Роботи нам також не бракує. І все через ті самі причини – нерозумний спосіб життя, стреси, погане харчування… Тому за будь-якого дискомфорту в задньому проході, при закрепах, здутті живота, наявності навіть слідів крові в калі необхідно звертатися до лі­карів. Надзвичайно важливою є рання діагностика. Слід па­м’ятати, що не в усіх полі­клініках є лікарі-проктологи. У цьому разі краще звернутись у консультативну поліклініку, яка функціонує при Львів­ській обласній клінічній лікарні, де вам завжди нададуть кваліфіковану допомогу. Щороку в нашій установі виконують близько 1400-1500 операційних втручань. У нас відпрацьовано всі подробиці під час лікування хворих із будь-якою патологією товстої кишки. Обсяг операцій, методики лікування та їх результати відповідають вимогам сучасної світової медицини.
– Ми з вами зустрічаємося напередодні свята – Дня медичного працівника. Що хотіли б побажати колегам “по цеху”?
– Залишається лише шкодувати, що втрачаємо повагу до лікарської професії, насамперед із боку держави. Адже, попри наявні фінансові труднощі, лікарі в Україні професійно виконують свої обов’язки. Довіру до медиків необхідно відновити.

Источник: ЛЬВІВСЬКА ГАЗЕТА | Прочитать на источнике