ВРЯТОВАНЕ ЛЮДЬМИ ЛЕЛЕЧЕНЯ повернулось з вирію до рідних Дяківець

У минулому році влітку ми повідомляли про лелеченя, викинуте з батьківського гнізда, яке прихистив у себе вдома мешканець села Дяківці Літинського району – фельдшер місцевої дільничної лікарні Борис Поліщук:

– «Виховував», «поставив на крила» свого пернатого вихованця, а вірніше, вихованку Білоніжку.

Коли підросла, то і серед моїх домашніх вихованців лад наводила, півня ганяла, з котом сварилась. Їсти лише хотіла рибу свіженьку. Я їй рибу ловив і приносив, а от від жаб відверталась. Графік харчування чітко знала — йшла до мене у лікарню через дорогу, заходила у коридор, кабінети, дивилась, чи я є на роботі. Як є, то заходила у приміщення і їсти просила, а з нею і кіт — вона попереду, кіт, піднявши хвіст, слідом. Я спеціально для неї на роботі рибу у холодильнику тримав.

Наближалась осінь, молоді лелеки ставали на крило та збирались у теплі краї разом із батьками. Так само і Білоніжка. А цієї весни на початку травня вона, жива і неушкоджена, повернулась до рідного обійстя Поліщуків.

Хотіла гніздуватись там, де жили її батьки, які колись викинули її з гнізда. Але батьки не дозволили. Білоніжка навіть хотіла гніздуватись на даху в Поліщука.

А Борис Поліщук каже, що нині Білоніжка, яка ще не створила власної пари, живе разом із іншими «холостими» та «неодруженими» лелеками за селом. І чекає на свою другу половину. До речі, пари лелеки утворюють назавжди, як лебеді чи голуби. А потім неодмінно пролетить над обійстям свого людського вихователя Бориса Петровича і махне йому крилом.

Источник: Вінницька обласна щотижнева газета "33 канал" | Прочитать на источнике