Колонка оглядача
Відцвіли каштани над Дніпром. "У вас же каштанів більше, ніж у Києві!" – у захваті вигукували гості Черкас. Знаємо, чекаємо урожаю. Щоправда, це не французькі каштани, засмажені і смачнющі, що продаються на вулицях Парижа, "міста революцій". Ми теж країна "славних революційних традицій", і каштани для нас стануть восени зброєю українського пролетаріату. Не курячими ж яйцями розкидатися під час кризи.
Ще тепле літечко попереду, а далекоглядні комуністи уже влаштували діткам свято – поприймали двісті школяриків (якщо не брешуть) у піонери. І де? У Каневі, де поховано духовного батька української нації, де за його заповітом Великому Тарасу тепер видно і Дніпро, і кручі. А діти раді погратися в якусь організацію з яскравою атрибутикою – галстуками, вогнищами і піснями. Дорослі ж он граються у партії, на мітинги ходять з барвистими стягами, їхні лідери азартно змагаються між собою.
Та на день перепоховання Тараса Шевченка до Тарасової могили з’їхалися усі, кому небайдужа Україна. Серед них і Президент Ющенко. Ще у брежнєвські часи кадебісти відслідковували і доносили "куди слід" про тих, хто 22 травня покладав квіти до пам’ятника Великому Кобзарю. Спійманих "на гарячому" патріотів звільняли з роботи, студентів – із вишів, школярів пропісочували. Чи знають це канівські "піонери"? В ці дні відновлено Іллінську церкву – усипальницю Богдана Хмельницького у знаменитому селі Суботів. І козацькі вольні прапори майоріли на Чигиринщині.
Упливає в літо черкаська юнь – за кілька днів останній дзвінок у школярів. Потому настане пора дощів, під шепотіння яких добре думається, а куди ж далі? Центр зайнятості сигналізує, що юристів та економістів уже хоч греблю гати, а Черкащина гостро потребує простих бухгалтерів, водіїв, барменів, інженерів, механізаторів, лікарів, продавців. Шкода, що немає такої професії, як бармен-тракторист. Такому не страшні ніякі кризи: зустрів світанок у полі, в обід поспав, під вечір на своєму залізному коні під’їхав до бару, умився, одягнув білу сорочку з краваткою-метеликом і заходився хутко змішувати коктейлі, щоб ранок зустріти у полі. Не фах, а чисто тобі юність олігарха.
А скільки радості подарував Україні помаранчевий Донецьк! Коли на чужині футбольні трибуни вкриваються помаранчевими прапорами футбольного клубу "Шахтар", теплішає на серці. Щоправда, на Донбасі їх називають чомусь оранжевими. Та колір той же. Коли ж чуємо, начебто кольори володарів Кубка УЄФА оранжево-чорні, то згадуєм – у душі ми за київське "Динамо". Але Україні так потрібна перемога! Хоч одна, хоч маленька, хоч футбольна.
…Літо – це маленьке життя. Порозкошуйте у радості, насолодіться найпрекраснішою у світі українською природою, хвилями Дніпра і мрійливими тополями над ним.
Забудьте, хоч на літню мить, що попереду. Осінь. Нова хвиля безробіття. Чергове підвищення цін на світло, газ, воду. Тиск банків, аби за борги викинути людей із осель. Барикади у Києві. І хиже каркання комуністичних і просовєцьких круків, що кликатимуть на "послєдній і рєшитєльний бой".
Источник: Громадсько-політичне видання "Прес-Центр" | Прочитать на источнике
Добавить комментарий к новости "Літо – це маленьке життя перед "послєднім і рєшитєльним""