– Інно, ти не хочеш знову погуляти? – запитав я у десятирічної четвертокласниці Інни з села Дяківці Літинського району. Весела дівчинка, мамина помічниця, звичайна школярка з благополучної родини заперечливо похитала головою.
– У п’ятницю, як звичайно, наша дівчинка пішла у школу. Після першого уроку на перерві посварилась через дрібниці з однокласницями. Потім близько 10-ої ранку наша дитина залишила усі шкільні речі у класі, пішла у бібліотеку, взяла там книжку. До школи вона не повернyлась, а пішла дорогою у бік Вінниці. Зайшла на цвинтар до могили дідуся, звідти – за село. Односельці бачили її, коли вона машини зупиняла, – згадує мати Інни Оксана Анатоліївна. – Ніколи за нашою дитиною такого не спостерігалось, хіба у півтора року, коли ми у Липовецькому районі жили, тоді пішла з дому до траси на весілля. Ми до цього якось на весіллі були, то доньці там дуже сподобалось.
– Я машини зупиняла. Одна зупинилась, я сказала: “До оленя”, – мене туди на ринок і завезли, я там вийшла, – пригадує маленька мандрівниця.
Мати каже, що спочатку подумала, може, Інна пішла до неї на роботу на автозаправку з іншого краю села, проте ще не дійшла. Згорьовані батьки опитали усіх учнів, друзів, сусідів, скрізь шукали... Дитини ніде не було. Згодом односельці розповіли, що бачили, як та зупиняла машини, а потім сіла в одну і поїхала...
На пошуки дитини задіяли особовий склад Літинського райвідділу міліції, були оповіщені відділи МВС Хмільницького, Жмеринського, Вінницького районів, патрулі ДАІ. Свідки розповіли міліціонерам про білий фургон, яким поїхала дитина у напрямку Вінниці, однак ані марки, ані номерів не запам’ятали. Тому правоохоронці перевіряли весь транспорт, відпрацьовували придорожні заправки, кафе, заклади, вокзали, ринки. Виникло припущення, що дитина могла поїхати до родичів у Хижинці Вінницького району, де раніше бувала із батьками і жила влітку. Туди виїхали літинські міліціонери, також до Вінниці поїхала мати Інни. А маленька мандрівниця, нічого цього не знаючи, гуляла ринком сувенірів на трасі у напрямку Вінниці біля села Громадського...
– Сподобалось мені там, я б навіть усе, що там було, купила. Гуляла там, багато людей ходили теж, але нічого не питали в мене. А потім втомилась і вирішила піти додому, бо зголодніла, – пригадує школярка. – Як втомилась, сіла перепочити і пішла далі.
Тим часом десятки літинських та вінницьких правоохоронців продовжували копітку роботу з пошуку зниклої Інни, але дитини ніде не було. Можна уявити, як хвилювались батьки, односельці, люди у погонах, адже з беззахисною школяркою на дорозі, повній транспорту і людей із бозна-якими намірами і думками, могло статись будь-що...
Однак близько 17-ої вечора дитина, жива і здорова, попутним транспортом повернулась у рідні Дяківці.
– Хотіла відразу у школу піти, забрати речі, повернутись додому, наче з уроків, однак її побачили і завели до сільради до батька. Я туди побігла відразу, – посміхається мати.
Тоді мов величезний камінь впав з душ десятків людей, які шукали маленьку мандрівницю. Дорогою додому Інна попросила пробачення у мами і тата, пообіцяла, що ніколи більше не тікатиме з дому, сповна зрозуміла свій вчинок. А ще пожалкувала, що так нічого і не купила на сувенірному ринку батькам і брату.
Источник: Вінницька обласна щотижнева газета "33 канал" | Прочитать на источнике
Добавить комментарий к новости "
ЧОМУ ДЕСЯТИРІЧНА ІННА ВТЕКЛА ЗІ ШКОЛИ "АВТОСТОПОМ" ДО РИНКУ СУВЕНІРІВ
"