Анатолій Тимощук, для пітерських уболівальників − Т-44, − почесний громадянин Луцька, де він 29 років тому народився й де почалася його футбольна кар'єра. На шляху до того, щоб стати одним із найкращих опорних півзахисників Європи, Тимощук змінював клуби усього двічі, в 1997-му перейшовши з луцької «Волині» у донецький «Шахтар», де провів десять років. У 2006-му році він допоміг збірній України вийти в 1/4 фіналу чемпіонату світу, а в лютому 2007-го за 14 мільйонів євро був придбаний «Зенітом». Як і в Донецьку, в Санкт-Петербурзі Тимощуку довірили капітанську пов'язку. Пізніше Дік Адвокат сказав про нього: «Він природжений лідер. Він би вмер, якби його не зробили капітаном». Протягом одного сезону Тимощук привів «Зеніт» до перемог у чемпіонаті Росії, Кубку УЄФА й Суперкубку УЄФА.
− Анатолій, на кого ви хотіли бути схожим у дитинстві?
− У мене не було кумирів, але імпонувало, як грав Лотар Маттеус. Він був справжнім ватажком команди, і мені подобалося те, що він робить на полі − як організовує дії своєї команди, його рішучість у півзахисті, розуміння гри.
− Яка сильна сторона вашої гри?
− Це журналістам платять за те, щоб вони знаходили у футболістів сильні й слабкі сторони. А моя робота − грати у футбол. Я намагаюся отримувати задоволення від кожної хвилини кожного матчу й приносити максимум користі команді. А коли бачу, що щось не виходить, то докладаю якомога більше зусиль, аби усунути недоліки.
− Ви можете, як футболіст, стати ще сильнішим?
− Завжди можна стати сильнішим. Чим вищий рівень, тим швидше ти прогресуєш. Фільм Гая Річі «Револьвер» починається словами: «Єдиний спосіб порозумнішати − це грати із суперником, який розумніший за тебе». Це цитата з книги «Основи шахів» 1883 року. Якщо хочеш стати сильнішим, потрібно вибирати суперників, які сильніші за тебе. Треба завжди піднімати стандарт. А коли візьмеш певну планку, встановлювати нову, на ще вищому рівні.
− У «Зеніті» ви більше працюєте на оборону, аніж на атаку. Але що вам більше подобається − руйнувати наступальні дії суперника чи починати власні?
− Моє завдання − організовувати гру в центрі поля. Як хавбек оборонного плану я повинен проводити багато часу в захисті. Але коли в мене є шанс підтримати напад, я цим користуюся. Граючи за «Зеніт», я вперше зробив хет-трик − у матчі на Кубок Росії з московським «Динамо». У футболі саме голи приваблюють глядачів, із цим не посперечаєшся. Але не можна розраховувати на те, що в кожному матчі буде злива голів. Тож потрібно одержувати задоволення від всіх компонентів футболу. Не тільки від голів, але й від гарної передачі або підкату.
Я намагаюся вбирати в себе все, чому вчать наставники. Працювати з Адвокатом цікаво ще й тому, що це перший голландський тренер у моїй кар'єрі. Він віддає перевагу атакуючому футболу, і гравцям з уболівальниками це подобається. Дік − фахівець світового класу.
− Англійська прем'єр-ліга − це в першу чергу швидкість, Серія А − оборона. Як би ви коротко охарактеризували російський футбол?
− Прем'єр-ліга − це ще й драйв, а в Серії А має ключове значення холоднокровність перед чужими воротами. Російський футбол − це конкуренція. У чемпіонаті багато класних гравців і багато конкурентоспроможних клубів. У будь-який момент команда з нижньої частини турнірної таблиці може обіграти когось із лідерів. Рівень футболу в Росії зростає. Три великі європейські трофеї за чотири останні роки доводять це.
− Адвокат іноді використовує вас як центрального захисника. Як ви себе почуваєте на цій позиції?
− Я пограв практично на всіх позиціях, хіба що у воротах не стояв. Починав нападником. Мені зручно на будь-якій позиції. Але приємніше всього, коли мої дії на полі приносять команді користь.
− Ваше щасливе число − чотири. Чому?
− Воно приносить мені удачу. О четвертій годині ночі я підписав контракт із «Зенітом». У мене на футболці 44-й номер. Я був четвертим гравцем, що став капітаном команди при Адвокаті. Російський чемпіонський титул став четвертим у моїй кар'єрі. А всього з «Зенітом» я завоював чотири трофеї за півтора року.
− Ви якось цитували Уїнстона Черчілля. Що вам у ньому подобається?
− В історії було багато великих людей, і кожний із них сказав чимало мудрих речей. Уїнстон Черчілль − одна з ключових постатей ХХ сторіччя. Думаю, коли я його цитував, це було доречно.
− Як вам у ролі капітана? Якими якостями повинен володіти гарний капітан?
− Я завжди був капітаном: у дворі, у школі, у молодіжній збірній України. У «Шахтарі» я став капітаном у 22 роки, а через кілька місяців наша команда вперше в історії завоювала золоті медалі. Те ж саме − із «Зенітом». За традицією, капітаном стає гравець, якого товариші по команді й уболівальники поважають за характер і лідерські якості. Капітан не обов'язково повинен бути найкращим гравцем, але він має позитивно впливати на гру партнерів. Сьогодні багато хто вважає, що призначення капітана − це лише данина традиції. Але згадайте, ще Геродот описував гру в Древній Греції, в яку грали солдати, щоб розвивати свій бойовий дух. У якості м'яча вони використовували голову капітана переможеної команди. Цей історичний факт підтверджує, що на плечах капітана лежить додаткова відповідальність за результат.
− Чи будете ви все ще виступати за «Зеніт», коли прийде час Євро-2012?
− Кожен футболіст мріє спробувати свої сили в одному з найсильніших чемпіонатів Європи, де й футбол, і атмосфера − на вищому рівні. Я − не виключення й теж хотів би виступати в якійсь із провідних першостей Старого Світу.
Источник: Федерація футболу України | Прочитать на источнике
Добавить комментарий к новости "Різносторонній капітан"