Такий моніторинг провадиться спеціальною міждержавною антикорупційною організацією при Раді Європи «Grоup of States against corruption», скорочення з французької назви GRECO. Звіт цієї організації від 21 березня оприлюднений.. щоправда, з деяким запізненням, на сайті Мінюста. Нажаль, автору статті невідомо, де цей документ представлено до уваги широкої громадськості.
Звіт охоплює наступні аспекти:
Перший раунд оцінювання охоплює такі теми:
Незалежність, спеціалізація і засоби, що є у розпорядженні національних органів, відповідальних за попередження і боротьбу проти корупцієї;
Розмір і масштаб імунітетів (Керівний принцип GRECO 6 - імунітети від розслідування, переслідування або розгляду в суді питань корупції);
Другий раунд оцінювання охоплюватиме такі теми:
Доходи від корупційної діяльності: Керівні принципи 4 (арешт і конфіскація доходів від корупційної діяльності) та 19 (зв’язок між корупцією і злочинами, пов’язаними з відмиванням грошей і організованою злочинністю)
Публічна адміністрація і корупція
Юридичні особи і корупція
Відповідно до дослідження, проведеного Інститутом прикладних гуманітарних досліджень (НДО України) у 2006 році, корупція у державних органах та у повсякденному житті сприймається суспільством як одна з найбільших проблем України (поряд з низьким рівнем заробітних плат і високими цінами). Це ж дослідження вказує на те, що більшість населення вважає рівень корупції стабільним або зростаючим. Дослідження також показує, що майже кожна сфера і рівень публічного сектора вважаються сильно враженими корупцією, і що загалом публічні інституції користуються дуже низьким рівнем довіри громадськості.
Трохи з історії питання
Перше антикорупційне законодавство в Україні з’явилося відразу після набуття державою незалежності у 1991 році. Закон України “Про боротьбу з корупцією”, прийнятий у 1995 році, містить визначення корупції і адміністративну процедуру звітування про це неї. У 1998 році була представлена президентська стратегія (Антикорупційна концепція). Реалізація Стратегії контролювалася Координаційним комітетом, який був підзвітний Президентові.
У 2003 році Україна приєдналася до Антикорупційної мережі ОЕСР (ACN OECD). Відповідно до оціночного звіту АКМ (ACN OECD) у січні 2004 року, Україна потребувала оновленої національної антикорупційної стратегії, між іншим, з більшим акцентом на попередження корупції з метою визначення системних недоліків, які створюють сприятливе для корупції середовище, та ефективнішої концентрації можливостей правоохоронної системи для боротьбі проти корупції.
У 2005 році був виданий Указ Президента (№ 1615 від 18 листопада), в якому пріоритет надавався боротьбі проти тіньової економіки і корупції в Україні. У тому самому році вищезгаданий антикорупційний координаційний комітет був ліквідований, а замість нього Указом Президента (№ 1865 від 28 грудня 2005) була створена Міжвідомча комісія при Раді національної безпеки і оборони.
Міжвідомчій комісії була надана провідна роль у розробленні нової антикорупційної політики. До її завдань зокрема входили проведення аналізу різних державних органів, відповідальних за боротьбу проти корупції, та розроблення узгодженої політики і стратегії з урахуванням рівня корупції у державі, а також міжнародних норм і стандартів. До складу Комісії входять 18 високопосадовців (міністрів і керівників інших органів), які представляють Президента, Прем’єр-міністра, парламент, Службу безпеки, МЗС, прокуратуру, Міністерство внутрішніх справ, Міністерство юстиції тощо.
СТАН СПРАВ
Україна сприймається як країна, вражена значним чином корупцією, при цьому вказана проблема поширена практично у всій державі та у всіх державних установах, як на центральному, так і на місцевому рівнях. Корупція є великомасштабною проблемою. Довіра до публічних установ – включно із системою правосуддя – та їхніх представників критично низька, і немає ознак покращення ситуації. Корупція не розглядається як ізольована проблема в Україні, оскільки вона вражає все суспільство. Поточний рівень корупції становить реальну загрозу принципам демократії і верховенства права. Ситуація ускладнюється тим, що в Україні існує загальна потреба у зміцненні демократичних основ, законодавства та інституцій. Дуже важливо, що такій підхід підтримується в Концепції подолання корупції в Україні «На шляху до доброчесності», та дуже важливим є збереження такої перспективи при впровадженні цієї стратегії. Слід звернути увагу на те, що GRECO була поінформована про розробку нового антикорупційного законодавства, про проекти антикорупційних законів, багато з яких підготовлено Міністерством юстиції.
Отже, реформи, спрямовані на боротьбу проти корупції, повинні, насамперед, консолідувати демократичні принципи, верховенство права та інституційні реформи. Це вимагає довгострокового підходу, політичної відданості та створення механізму впровадження і сприяння превентивним заходам, які є достатньо незалежними від незаконного втручання і перешкод, зумовлених боротьбою за політичну владу. Прозорість публічних установ має надалі змінюватися як загальний важливий захід. Не менш важливим є те, що попередження корупції є не повинно бути первинним завданням для правоохоронних і каральних органів, а скоріше питанням, до вирішення якого мають бути залучені всі частини суспільства.
Правоохоронна система України складається з декількох органів, залучених до розслідування корупційних правопорушень. Ця система не тільки є нечіткою щодо того, хто що робить, вона також містить ризик дублювання дій і ускладнює проведення спільної політики боротьби проти корупції. Більше того, відсутня узгоджена законодавча база корупційних правопорушень. Законодавство про кримінальне правосуддя і процедура притягнення до адміністративної відповідальності за корупційні діяння є, на практиці, важкою для застосування багатьма залученими органами. Необхідні заходи для підвищення професіоналізму правоохоронних органів. Більше того, існує потреба у системі ефективного вилучення в порушників доходів, одержаних злочинним шляхом. Позитивним є існування імунітетів від правоохоронних заходів і кримінального переслідування тільки для обмеженого кола посадовців та з обґрунтованих підстав. Однак, імунітети не повинні застосовуватися в разі затримання посадовця на місці вчинення злочину («inflagrante delicto»), а процедура позбавлення імунітетів має бути швидшою.
Також необхідно продовжити реформування прокуратури, захистити її від політичного впливу і посилити її роль у керівництві досудовим розслідуванням і переслідуванням. Це перетворить прокуратуру на природного загального координатора корупційних розслідувань. Крім того, незалежність, безсторонність та професійність суддів є необхідними передумовами дієвої судової системи, а тому потрібні особливі заходи у цьому відношенні. Сприйняття судової системи як корупційної є серйозною проблемою, яку треба вирішувати.
Наразі публічне управління являє собою поєднання старих успадкованих рис і сучасних принципів. Результатом є плутанина у законодавстві та інших правилах, яким часто бракує узгодженої структури, що дає численні можливості для зловживань. Загальна законодавча основа для адміністративної ієрархії і процедур стала б значним досягненням. (між іншим, табель про ранги, повернений нещодавно у Росії, над яким реготали, як над поверненням імперським порядків, впорядковує заробки чиновників та частково руйнує підгрунтя корупції). Існує нагальна потреба у реформуванні державної служби з метою удосконалення процедур найму, просування і навчання персоналу, попередження роботи на державній службі схильних до корупції осіб та створення кодексів поведінки/етики. Однак, такі реформи мають поширюватися на всіх службовців публічного сектора. Зовнішній аудит, що здійснюється Рахунковою палатою, є успішним, однак, він охоплює тільки сфери, що фінансуються державою. Органи місцевої влади не підпадають під зовнішній контроль, за винятком тієї діяльності, що фінансується з державного бюджету. Крім того, нещодавні зміни до системи державних закупівель є надто суперечливими, оскільки змішують процес прийняття рішень з контролем і залучають недержавні структури, що не підзвітні державі.
Юридичні особи добре визначені у законодавстві, і всі вони повинні проходити процес реєстрації. Реєстраційна система є належною, і у центральному державному реєстрі міститься адекватна та відповідна інформація про юридичних осіб. Корпоративної відповідальності не існує, однак, Україна на шляху до її впровадження.
4.З огляду на вищенаведене, GRECO рекомендує Україні:
i)створити орган, що не матиме правоохоронних функцій і здійснюватиме нагляд за реалізацією національної антикорупційної стратегії і відповідних планів дій, а також пропонуватиме нові стратегію та заходи з боротьби проти корупції. У такому органі мають бути представлені органи державної влади і громадськість. Указаному органу має бути наданий необхідний рівень незалежності для здійснення ефективної моніторингової функції;
ii)негайно розробити детальний план дій з реалізації національної антикорупційної стратегії (Концепції Президента). План дій має, наскільки це можливо, стати предметом міжнародної експертизи та врахувати можливу співпрацю і допомогу з боку міжнародної спільноти;
iii)переглянути систему адміністративної відповідальності за корупційні правопорушення з тим, щоб чітко встановити, що випадки корупції мають трактуватися як кримінальні правопорушення або, у крайньому випадку, чітко розмежувати вимоги до застосування цих двох відмінних процедур;
iv)посилити координацію між правоохоронними органами, що провадять розслідування корупційних діянь, покращити процедуру зведення, аналізу та поширення комплексної статистики щодо справ про корупцію, що розглядаються усіма правоохоронними органами, так само як і інформації про результати таких справ;
v)посилити незалежність прокуратури від політичного впливу та уточнити її повноваження, зосередивши їх на керівництві досудовим розслідуванням і кримінальному переслідуванні;
vi)запровадити єдину систему навчання на постійній основі для особового складу правоохоронних органів та прокуратури щодо виявлення і розслідування корупційних правопорушень, а також створити спеціалізований курс навчання для тих, хто має безпосереднє відношення до боротьби проти корупції;
vii)надалі посилювати незалежність судової влади та забезпечити більшу прозорість процесу відбору суддів; посилити незалежність Вищої ради юстиції від виконавчої і законодавчої гілок влади і, зокрема, збільшити кількість суддів у її складі; розглянути питання щодо покращення матеріальних умов суддів, включаючи справедливу винагороду, необхідну для забезпечення незалежності суддів та відповідності [винагороди] обсягу їхньої відповідальності;
viii)забезпечити подальший розвиток Академії суддів, а також запровадити навчальні курси, як на початку, так і впродовж служби суддів, які охоплюватимуть як теоретичні, так і практичні модулі, включаючи етику та теми, пов’язані з корупцією;
ix)розглянути впровадження заходів для забезпечення збереження речових доказів у випадках, коли особи, що користуються недоторканністю, були затримані на місці вчинення тяжкого злочину, включаючи корупцію;
x)переглянути систему імунітетів таким чином, щоб забезпечити можливість ухвалення швидших рішень про зняття імунітету;
xi)прийняти нові правила конфіскації та арешту доходів, одержаних злочинним шляхом, які дадуть можливість застосовувати ці заходи не лише до прямих, але й до непрямих (конвертованих) доходів, здійснювати еквівалентну конфіскацію та конфіскацію доходів третьої особи відповідно до Кримінальної конвенції про боротьбу з корупцією (ETS № 173);
xii)прийняти нормативно-правові акти про управління вилученим майном, що може гнучко застосовуватися з метою ефективного збереження вартості такого майна (пункт 130);
xiii)визначити загальну стратегію реформування сфери публічного управління в Україні з метою забезпечення єдиного розуміння необхідності змін і інформування про це широкого кола громадськості;
xiv)встановити чіткі правила регулювання процесів управління і прийняття рішень, а також чіткі положення щодо ієрархії різних юридичних норм і стандартів, які регулюють публічне управління;
xv)покращити реалізацію права громадян на доступ до офіційної інформації; запровадити менш складні процедури подання запитів на одержання інформації; наголосити на обов’язку органів влади допомагати громадськості в отримані інформації упродовж розумного часу і розглянути можливість створення незалежного спеціального (позасудового) механізму перегляду рішень про відмову у доступі до офіційної інформації;
xvi)рекомендує завершити створення системи адміністративного судочинства, як це передбачено законом;
xvii)підвищити кваліфікацію персоналу Рахункової палати з метою кращої підготовки у частині виявлення фактів корупції у ході їхньої діяльності;
xviii)розширити зовнішній незалежний аудит органів місцевої влади з метою охоплення всіх видів діяльності цих органів, а також забезпечити при аудиті використання принципів незалежності, прозорості і контролю, які застосовуються Рахунковою палатою;
xix)ретельно переглянути законодавство про державні закупівлі з метою приведення його у відповідність до європейських норм і стандартів щодо політики, підзвітності і прозорості;
xx)поширити процес реформування публічної служби не лише на державних службовців, але й на інших працівників бюджетної сфери у відповідності з принципами, передбаченим для реформи державної служби (пункт 207);
xxi)ухвалити чіткі правила для всіх службовців публічної сфери щодо інформування про підозри у вчиненні корупційних діянь та запровадити захист від негативних наслідків осіб, які добросовісно інформують про такі випадки (захист інформаторів, «свистунів»;
xxii)створити новий модельний кодекс поведінки/етики для публічних службовців з тим, щоб покращити їхню обізнаність з відповідними обов’язками та належною поведінкою стосовно їхньої служби, зокрема щодо повідомлення про ймовірні корупційні діяння, виникнення конфлікту інтересів і добросовісного служіння суспільству. Покращити регулярне навчання для публічних службовців з питань антикорупційних заходів і етичної поведінки в суспільному житті, як передбачено законами, підзаконними актами і [рекомендаційними] ненормативними документами;
xxiii)запровадити статистику застосування дисциплінарних заходів та стягнень до службовців у сфері публічного управління;
xxiv)запровадити відповідальність юридичних осіб за корупційні правопорушення, включаючи ефективні, пропорційні і дієві санкції, а також розглянути можливість створення системи реєстрації юридичних осіб, які притягувалися до відповідальності;
xxv)вжити адекватних заходів, включаючи заходи нормативного характеру, для активного залучення бухгалтерів і аудиторів до виявлення/інформування про порушення, пов’язані з відмиванням грошей.
Окрім зазначеного, GRECO пропонує удосконалити процес навчання осіб, залучених до розслідування справ про корупцію, покращить ефективність системи боротьби проти відмивання грошей, і рекомендувала правоохоронним органам пройти таке професійне навчання). Варто додати, що органи, які зобов’язані подавати інформацію про підозрілі трансакції до Державного комітету фінансового моніторингу, також мають розуміти процес виявлення проявів корупції.
В існуючій системі виявлення і розслідування фактів корупції, за які передбачена адміністративна відповідальність, Державна податкова адміністрація як спеціально призначений правоохоронний орган відіграє важливу роль. Для цього у ній створено добре підготовлений антикорупційний відділ. Із прийняттям можливих змін до законів, цю функцію може бути скасовано. Важливо забезпечити збереження ноу-хау, розробленого податковою адміністрацією стосовно боротьби проти корупції, у випадку створення нового антикорупційного правоохоронного механізму. Це означатиме, наприклад, що правоохоронні установи повинні мати належний доступ до податкових записів, і має передбачатися дієва співпраця між податковою адміністрацією і правоохоронними органами.
За даними звіту GRECO, скорочено.
Источник: Хай Вей Тобі є що сказати сівтові | Прочитать на источнике
Добавить комментарий к новости "Міжнародна оцінка стану корупції в Україні"