Ви ще не в білому? Тоді ми йдемо до Вас, Шандоре!

Уже стало хорошою традицією на Закарпатті вирішувати проблему монотонності та кольорової одноманітності пам’ятників креативним способом, - так званим «перекрашуванням». Хм… а чому б і ні? От стоїть якийсь шмат бронзи, біля нього вінків і квітів накидано…
А що б було, якби його розмалювати? Оце ідея! Пам’ятаю, у телесеріалі «Кадети», декілька серій якого випала нагода переглянути, в ліцеїстів існувала така традиція: кожного року випускники червоною фарбою «оживляли» постамент Суворова. Не знаю, наскільки вивчено і науково досліджено вплив телебачення на людську психіку, але, скажу вам, щось таки в цьому є.
Якщо ж говорити про наші «національні традиції», то вони і тут знаходяться на високому рівні. Особливо – на Закарпатті, яке славиться своєю полікультурністю і етнічною різноманітністю. Можливо, саме завдяки бажанню продовжити «традиції» фарба дуже часто випробовується на закарпатських постаментах, а особливо тих, які мають якесь відношення до угорської історії.
Особливо «пощастило» відомому угорському поету і революціонеру, національному символу «братнього» народу Шандору Петефі, якому в Ужгороді та Береговім встановлено бронзові пам’ятники. Вулиці і площі, названі на його честь, на Закарпатті також не важко знайти, адже в області проживає велика угорська громада, яка дбайливо шанує пам’ять про найвідомішого зі своїх поетів.
Як я вже сказав, не забувають про цю людину і місцеві «активісти».
Минулого року у Береговім «невловимими месниками» було облито чорною фарбою пам’ятники і пам’ятні дошки, присвячені історичним діячам краю, зокрема Шандору Петефі. Дарма, що було оголошено про пристойну винагороду за інформацію про «митців» - їх так і не було знайдено. «Кримінальна справа не закрита, пошук вандала триватиме», — фраза, яка у незмінному вигляді повторювалася на протязі десятків днів, місяців. Ні, року.
Але це – не перша «пригода» пам’ятника: коли його тільки встановили на початку 90-х, якийсь чоловік, будучи напідпитку, вирішив, що дві руки – це занадто. І відламав одну. Його дизайнерська і скульптурна майстерність чи не востаннє була належно оціненою правоохоронцями. Наскільки належно? – спитаєте ви. На п’ять років…
Після цього випадку подібні питання завжди гальмуватимуться, а розслідування заводитимуть у глухий кут. Якщо «правильно» їх проводити…
Зовсім нещодавно невідомими було пошкоджено пам’ятник, відкритий у липні минулого року на честь знайдення угорцями Батьківщини. На монументі написали: "Будапешт – покайся за Карпатську Україну". І вже за кілька днів – новий широкомасштабний міжнародний скандал навколо історико-культурної спадщини Петефі: стався черговий акт вандалізму – було облито білою фарбою пам’ятник в центрі Ужгорода.
Коментарів з цього приводу знайшлося багато. Драматизм і трагізм ситуації підсилювало те, що за день перед «покраскою» відбувалися святкуваннярічниці Угорської революції, покладання вінків до пам’ятника.
"Народ який не поважає історію інших народів, не поважає власну. До сьогоднішнього дня акти вандалізму над пам’ятниками угорської історії на Україні, вчиняли на протязі короткого часу вже двічі. Сьогодні вандали вчинили наругу над пам’ятником спільної історії Угорщини і України. Адже на території Закарпаття проживає велика спільнота угорської національності.
Цікаво в яку Європу намагаються йти люди які вчиняють такі дії. Недопустимо коли в ім’я слова "свобода", хтось намагається принижувати історію сусідів. Закономірним є питання, чому таке відбувається на фоні спільного бажання угорців і українців бути разом в єдиній європейській спільноті", — заявив Надзвичайний й Повноважний Посол Угорської Республіки в Україні Андраш Баршонь, що прибув до Ужгорода на святкування з нагоди річниці Угорської революції ( джерело – UA-репортер).
Як зазначив з приводу акту вандалізму по відношенню до пам’ятника відомому угорському поету в Ужгороді завідувач кафедри туризму УжНУ Федір Шандор, такі злочини негативно відбиваються на іміджі України у Європі і спотворюють непривабливий образ України, як території бандитизму, тероризму та вандалізму. Такі дії шкодять розвитку туризму на Закарпатті ( джерело – UA-репортер).
За подібні дії передбачається кримінальна відповідальність. Українське законодавство ( стаття 298 ККУ - нищення, руйнування чи псування пам’яток історії або культури) говорить про покарання у вигляді штрафу до 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеження волі на строк до 3 років. Або - (ст.296 ККУ – хуліганство - грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства ) покарання від штрафу в 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян до обмеження волі на строк до 3 років.
Та чи знайде міліція «хуліганів»? Не знаю, але за словами багатьох представників місцевої інтелігенції, все не так просто. Розмови про те, що відповідальність за акти вандалізму над цими пам’ятниками лежить на команді Балоги, можуть бути й не безпідставними. «Шукати» можна довго, але врешті-решт нічого та нікого не знайти. Тим паче, якщо таким буде наказ керівництва, яке у області є ющенківсько-балогівським…
Особливо підозріло виглядає поведінка міліції, СБУ та «державних мужів» області: без наявності яких-небудь доказів та вагомих підстав моментально відкидається версія переслідування національних меншин.
Банальне хуліганство, - стверджують правоохоронці.
А ви у це вірите?

Источник: Хай Вей Тобі є що сказати сівтові | Прочитать на источнике