Поливати “помиями” чи “чорним” піаром можна без усякого НЛП

Про засилля маніпулятивних технологій на екранах телевізорів, зокрема в поведінці нашої так званої політичної елі­ти, існує чимало міфів. Зреш­­тою, те, що політики користуються психотехнологіями, не секрет. А от якими саме й наскільки вони ефективні – наразі точно сказати ніхто не в змозі. Неозброєним оком лише cпостерігаємо за суттєвим прогресом у поведінці Віктора Януковича, талановите ораторство Юлії Тимошенко тощо.
З політиками працюють команди політтехнологів, психологів і різних консультантів різноманітних напрямів. Тексти, які виголошують публічно, продумано до кожного слова, політика навчають правильно розставляти акценти, контролювати міміку та жести. Часто в повідомленні оратор несе зашифровану інформацію, яка впливає на людину на підсвідомому рівні. Однак публічно про такі речі ніхто не говорить. Політики не поспішають викривати своїх секретів маніпулювання людьми, і це не дивно.
Однією з найпоширеніших технологій впливу можна назвати НЛП, тобто нейро­лін­гві­­стичне програмування. Зав­­дя­ки широким можливос­тям, які часто наділяють міс­тичними характеристиками через дивовижну результативність, а може, й через саму назву, про НЛП відгукуються, як про щось негативне.
Однак, попри це, його широко використовують, причому часто неусвідомлено. Усвідомлене ж використання завжди відбувається з певною метою. І політики тут є радше правилом, аніж винятком. Про використання НЛП у політиці – розмова з директором Українського інституту нейролінгвістичного програмування Віктором Панченком.
– Що ж таке НЛП, тобто нейролінгвістичне програмування?
– Багато хто називає НЛП психотехнологією чи розділом психології. Насправді це – моделювання досконалості. Якщо людина вміє щось робити добре, то є технологія, яка дозволяє зняти модель – знайти певні пове­дінкові шаблони того, з чого скла­дається це “добре”, і спробувати їх відтворити. Тобто НЛП – це дослідницький інструмент,

Источник: ЛЬВІВСЬКА ГАЗЕТА | Прочитать на источнике