Смійся, Черкащино

Колонка оглядача
"Жити стало краще, товариші. Жити стало веселіше", – так підбадьорював стахановців у 1935 році (на 18-му році існування соціалістичної країни) вождь народів Йосиф Сталін. Приводом для оптимізму було скасування карток на продукти харчування. На те, що робилося в казематах НКВС, в той час ніхто не звертав уваги, тим паче ніхто з цього приводу не жартував. Але були оптимісти, які навіть у таборах не втрачали почуття гумору.
На 18-му році незалежності нашої держави, на п’ятому році після Помаранчевої революції гумор – чи не єдина дієва зброя проти свавілля і безладу, який панує в країні. На жаль, вправних бійців, які мають гострі язики та пера, залишились одиниці. Не в ціні зараз карикатури, памфлети та фейлетони.
Але народний гумор живе й перемагає. Чого лише варта фраза: "Дякую кризі, що поставила мене на ноги. Автівку довелося віддати банку за непогашений доларовий кредит". Набісившись з жиру під час кредитного буму, українці вже з посмішкою сприймають будь-які ініціативи нашого Уряду, який менше року тому запевняв, що незабаром долар нікому не потрібен буде і по дві гривні за штуку.
Тепер вже нас нічим не залякаєш. Закриють черкаську дамбу – рибалки замість браконьєрства будуть підробляти човниковими (у прямому сенсі цього слова) рейсами Черкаси–Чапаєва–Черкаси. І дачникам радість, і екології користь. Ось тільки картоплю з городів буде важкувато човнами тягати. Та й пірати на островах можуть завестися...
Але, може, тоді місцева влада відмовиться від ідеї присвоєння черкаському аеропорту статусу міжнародного і організує авіарейси "Черкаси–Чехівка" та "Черкаси–Драбів". А ще у нас є такий забутий вид транспорту, як приміський поїзд. Ось коли настане друга хвилина слави дизелів. Дійсно, в дизелі воно веселіше.
Особливо голові облради з Чорнобая та його заступникові з Золотоноші щоранку на роботу і щовечора з роботи кататися. Це не на службовій автівці. Так воно й до народу ближче.
І Сергію Одаричу, який живе в Мошнах, буде важче добиратися до очолюваних ним Черкас поміж чергами вантажівок.
Отже, проблема відкриває нові можливості. І ці можливості українці не втрачають. Хто нахабніший, той намагається нажитися на горі інших, а решта розуміє, що криза-кризою, а працювати треба. Сонце, тепло і плодюча українська земля зроблять свою справу не залежно від курсу долара, аби рук і розуму вистачило.
Взагалі, ми знаємо, що не в грошах щастя. Це яскраво довів черкаський студент, який, знайшовши загублену смілянською пенсіонеркою пенсію, повернув бабці все до гривеньки. Бо розуміє, що людське ставлення до ближніх і взаємодопомога важливіші за будь-які тимчасові вигоди.
І тепер бабця із посмішкою згадує, як переймалася і картала себе за неуважність, розуміючи, що завдяки цьому хлопчині жити стало краще, жити стало веселіше...

Источник: Громадсько-політичне видання "Прес-Центр" | Прочитать на источнике