Які мутанти народжуються у Житомирській області. Фото

Київський генетик В’ячеслав Коновалов, 72 роки, зібрав колекцію чорнобильських тварин-мутантів. Частину експонатів тримає в Інституті генетики в селі Чубинське Бориспільського району на Київщині, де працює 11 років. Решту приніс додому.
— Іще з 50 закопав у лісах Житомирщини поблизу ферм, у яких знаходив потвор, — розповідає В’ячеслав Сергійович. — Я з 1967 року робив експерименти з клітинами на кафедрі генетики Київського університету. Дослідження зацікавили військових. У 1980-х почалися секретні експерименти на замовлення Міноборони. Ми опромінювали радіацією лабораторних мишей і пацюків. Вони перетворилися на мутантів.
Разом із групою науковців Коновалова відправили в Чорнобильську зону читати лекції — заспокоювати людей.
— Кожного супроводжувала людина в сірій шинелі. Я зрозумів, що твориться щось не те. Покинув столичний університет і переїхав у Житомир. Там очолив кафедру сільськогосподарського інституту. Був травень 1986-го, майже в кожному селі щодня народжувалися мутанти. Першим побачив двоголове порося. Законсервував його в скляній банці з формальдегідом. Народжених потвор селяни спалювали. Я налагодив зв’язки із сільськими ветеринарами. Було лоша із вісьмома ніжками, корова з чотирма рогами, поросята ”сіамські близнюки”, гуска із чотирма лапами, двоголове теля.
— А ось цей хлопчик народився в Бердичеві, — показує мумію 6-місячного плода дитини завбільшки з долоню. — Його мама була змушена зробити аборт. Вона працювала на шкіряному заводі, де багато хімії, почався страшний токсикоз. Після операції плід важив 500 грамів. Я обробив його спиртом, підсушив. У формаліні він зменшився в сім разів. Знаєте, я не залізний. Адаптації до таких речей немає. Це страшно.
У Житомирі Коновалов жив 11 років.
— Усе це зберігав на балконі, коли моя донька була вагітною. Слава Богу, онучка Аліночка народилася нормальною дівчинкою.
Показує фотокартку, де йому 20 років. Коновалов із голим торсом, мускулистий.
— Я був майстром спорту по боксу. Мама народилася в Полтаві, батько — росіянин, військовий льотчик. Ми часто переїжджали, я змінив п’ять шкіл. У кожній доводилося притиратися, став непоганим боксером. Не Кличко, звичайно, але із 75 боїв 60 виграв, жодного разу не був у нокауті, — киває плечими по-боксерськи. — Правда, через бокс голова як барабан була. Із моїх десятьох друзів-боксерів тепер тільки двоє залишилося. Якось зустрів одного, майстра спорту. У нього п’ять нокаутів було. Він мене побачив і питає: ”А як тебе звати, як звати мою дружину?”. Пам’яті вже немає.
Коновалов одружився із науковцем Людмилою Ніговською. Народили двоє доньок: Анжелу й Олену. У 55 років Людмила Андріївна померла від раку молочної залози.
— У моїй пам’яті вона завжди 20-річна, мала такі великі очі. Коли захворіла на рак, у погляді читав одне запитання: ”За що мені така біда?”. Люда фізіологією тварин займалася. Збирати колекцію не забороняла, розуміла, що я цим живу.
— Що з колекцією плануєте зробити?
— Як віддаватиму кінці, напишу заповіт на інститут Чорнобиля. А може, донькам залишу або онукам. Головне, що маю записані всі місця закопаних тварин. Коли треба буде — можна відкопати.
Галина ВАКАР http://gazeta.ua/
Все коментарии

Источник: Житомир.info | Прочитать на источнике