Степан Гавриш: РНБО буде «лізти» в усі справи уряду

Хто говорить правду? Після скандального засідання РНБО з питань енергетичної безпеки це питання постало руба. На кожне слово прем’єр-міністра Президент і Рада національної безпеки стверджують, що Юлія Тимошенко бреше. На кожне слово Радбезу Тимошенко реагує аналогічно. Взаємовиключна інформація, взаємні звинувачення у корупції та брехні – таким є результат вівторкового секретного засідання. Про те, що насправді відбувалося на засіданні РНБО і як президентська команда доведе власну правоту – у розмові із заступником секретаря Ради національної безпеки і оборони Степаном Гавришем.
- Розкажіть, будь ласка, що ж відбувалося на закритому засіданні РНБО і дайте оцінку діям Юлії Тимошенко та тим фактам, які вона навела.
- Ми довгий час готували це РНБО. Нагадаю, 19 січня були підписані газові угоди прем’єр-міністра (мені здається, що голова НАКу виконував суто формальну функцію при ній) і ВАТ «Газпром». Уже 24 січня апарат РНБО підготував першу версію можливого засідання щодо забезпечення енергетичної безпеки України в умовах існуючої фінансово-економічної кризи і кризи енергетичної. Ми тривалий час працювали з фахівцми НАК «Нафтогаз України» і відомими експертами, які є на ринку, для того, щоби знайти досить неупереджену модель, вивести уряд на якусь антикризову програму на кшталт плану Полсона щодо спасіння енергетичної безпеки України в умовах, які склалися. Ми вважали, що газові контракти здетонували і без того складну кризу в системі енергетичної безпеки і довели її до піку загрузки. І якщо найближчим часом не будуть вирішені ключові завдання по диверсифікації джерел постачання, по енергозбереженню, по розширенню використання національних надрових ресурсів для паливно-енергетичного комплексу і власне для української економіки, то ми можемо просто найближчим часом перейти на дрова. Друге: вивчивши всі контракти, ми дійшли висновку, що вони є недостатньо прозорими, мають в собі надмірну кількість ризиків, які в будь-який час можуть сконфлікиувати Україну як з Росією, так і з Європейським Союзом. І цей аналіз мав би ключове значення у випадку прямої дискусії щодо цих проблем з прем’єр-міністром, яка безпосередньо приймала рішення щодо прийняття моделі, що була їй запропонована ВАТ «Газпром». Вивчивши директиви, які сама собі виписала Юлія Володимирівна без погодження з Президентом, ми дійшли висновку, що вона не просто відступила від директив – вона узагалі не керувалася ними і таким чином зробили висновок, що до виконання вона взяла модель, у якій немає жодного слова з боку українського уряду. Це була технологічна і одночасно дуже продумана атака на український національний ресурс з боку Росії. А Юлія Володимирівна, на жаль, підписала ці контракти.
Минулої п’ятниці ми розіслали ці документи. Чому ми не розглянули ці питання раніше? У силу різних причин. По-перше, через відсутність контрактів. До речі, до цього часу нам ніхто не надав їх на офіційному рівні. Ми отримали інсайдерську інформацію. Першим був друк в «Українській правді», який виявися ідентичним тим контрактам, які мали місце, - це підтвердили і росіяни. Зрозуміло, що без документів приймати будь-яке рішення було б нереально. Друге: ми весь час намагалися мати діалог з урядом. Але уряд практично відмовився від цього діалогу і не надав нам жодної інформації – ні експертної, ні роз’яснювальної – для того, щоб ми могли нею скористатися. Як не надало її і керівництво НАКу.
У вівторок ми очікували, що доповідь Юлії Володимирівни проллє світло на ці питання. Але вона відмовилась від доповіді, повідомивши, що у цьому шабаші не збирається брати участі і що це є прикриттям корупційних схем. Фактично, з доповіддю або піддоповіддю виступив Ігор Миколайович Діденко, який власне тлумачив позицію контракту. Його виступ був повною протилежністю нашій довідці, тобто зібраним фактам, які пов’язані з контрактом, і повністю не відповідав мотивувальній частині нашого рішення, де ми робили висновки щодо оцінки цих газових контрактів. Вона повністю контрастувала з виступом Президента, причому, мені здається, що в дискусіях стало зрозуміло, що мова йде просто про намагання на біле сказати чорне. Юлія Володимирівна не йшла на РНБО з метою вести діалог. Вона намагалася зірвати його засідання і використати це для перетворення РНБО в шоу. На превеликий жаль, низка журналістів різних видань, особливо близьких до уряду, на це повелася і стала говорити чи про особисту війну між Президентом та прем’єр-міністром, чи про те, що РНБО намагалася виконувати не свою справу. Зі здивуванням прочитав сьогодні позицію пана Романа Зварича, що РНБО не має лізти у справи Тимошенко. Але мова йде не про справи Тимошенко. Мова йде про справи нації, про справи в цілому уряді, який підпорядкований конституційній відповідальності, у тому числі з точки зору координації і контролю – РНБО. РНБО в даному випадку діє на захист національних інтересів, і тому буде "лізти" (я використовую в даному випадку переклад північно-американської мови на українську) у будь-які справи уряду.
- Виступ Тимошенко перед журналістами в процесі засідання РНБО – це частина «запланованого нею шоу»?
- Так, це частина плану. Юлія Володимирівна вела себе таким чином: Президент, який зазвичай робить передмову перед засіданням РНБО, даючи оцінку ситуації, досить критично сприймав окремі позиції, але не більше і не менше, аніж це бувало раніше щодо діяльності уряду. Причому досить спокійним тоном, викладаючи ясні, чіткі формули, проблеми, які існували. Юлія Володимирівна весь час перебивала – «Не відповідає дійсності», «Це брехня», «Це неправда». Камери ловили саме цю ситуацію і показували власне, що йде протистояння двох лідерів. Але в реальності мусимо сказати, що Президент вів себе досить спокійно і не переходив чи особисто, чи навіть конституційно меж. Він просто констатував факти і казав, що це треба пояснити. Тому це було шоу. Мало того, на якийсь період часу це збурило ситуацію в РНБО, на що й розраховувала прем’єр-міністр. Коли вона повідомила про те, що ми розглядаємо питання РосУкрЕнерго, питання відмови від газових контрактів з Росією і що РНБО сьогодні діє як політичний дах для корупціонерів - це викликало бурхливу реакцію в голови Тимчасової слідчої комісії пані Богословської.
До того ж, мова йшла про те – і Президент про це попередив – що ми проводимо закрите засідання в таємному режимі, але прем’єр-міністр, знаючи про це, порушуючи при цьому закон про державну таємницю, вийшла до журналістів і почала передавати внутрішній зміст цієї дискусії. Те, що вона сказала, - це така, знаєте, неадекватна брехня. Є адекватна брехня, яка пов’язана з тим, що ми могли обговорювати. А неадекватна брехня означає, що такі питання навіть не ставились, навіть не було в дискусіях якихось реплік з цього приводу.
Мені здається, що це одночасно є якоюсь кризою. Подібна паніка є свідченням глибокої кризи, і ця криза не може сьогодні залишатися без відповіді. Тим більше, що якщо прем’єр і по інших питаннях, про які ми не маємо повної інформації, дає такі ж пояснення, то хочу сказати, що ми маємо надзвичайно серйозну проблему з діяльністю уряду. Я не знаю, як цю проблему навіть охарактеризувати. Дії прем’єр-міністра не є прозорими і достатньо зрозумілими. А це може говорити тільки про одне: ресурси, про які говорить прем’єр-міністр, є міфом. І що сьогодні ми маємо стан набагато більшої кризи, причому кризи однозначно адміністративно-управлінської, тобто непрофесійного втручання в проблеми існуючої кризи.
- Пане Степане, на кожне слово РНБО у Тимошенко є одна відповідь: «Це неправда».
- Правда – у фактах. Ми вчора намагалися ті факти обговорити. Хочу сказати, що прем’єр-міністр мала унікальну можливість взяти перед собою проект рішення РНБО (він був короткий, на 9 сторінках) і, читаючи по пунктах, спростувати всі факти. Вона цього не зробила. Ми не діяли за межами фактів, ми не користувалися ніякими емоціями. І коли вчора виникло питання щодо проблем, пов’язаних з контрактом, Президент у відповідь на репліки Юлії Володимирівни щодо кращої, унікальної формули ціни на газ та транзит почав приводити конкретні приклади, як на стенді. Мова йшла про абсолютно конкретний аналіз, де були цифри, де були факти, які можна було спростувати. Але Юлія Володимирівна сказала, що це неправда. І таким чином виникає питання: як розуміти правду і неправду? Це правда чи неправда, коли є факти і дається їм професійна оцінка?
А професійна оцінка, наприклад, полягає в тому, що сьогодні дефіцит платіжного балансу НАКу може скласти до 100 млрд. грн. Правда полягає в тому, що кредитні ресурси не беруться в таких умовах, оскільки вони беруться на фондовому ринку під випуск певних облігацій. А коли вчора на засіданні РНБО показали технічну угоду, яка була підписана заступником міністра фінансів, заступником міністра закордонних справ і з печаткою Мінфіну, де записано прямо, що ця кредитна угода має врахувати можливість отримання її через ратифікацію нульової угоди з Російською Федерацією, то Юлія Володимирівна сказала, що я не підписувала, я не знаю, хто це підписував. І тому мені здається, що питання про правду і неправду не стоїть.
- Чи готове РНБО оприлюднити факти, підкріплені документами?
- Так. Через кілька годин вони будуть в інтернеті і в газетах. Ми щойно завершили підготовку указу,зараз його підпише Президент і він буде оприлюднений.
- Чи існує небезпека у такому оприлюдненні, адже ці рішення начебто були секретними?
- Ми залишили в ньому дві секретні позиції, які пов”язані з директивами щодо переговорів по ядерному паливу та директиви переговорів з Європейською комісією. Все решту Президент дав доручення розсекретити. І ми, не змінивши редакції, залишили всю інформацію. Це великий ризик для нас всіх, але після виступу Юлії Володимирівни у немає іншого способи показати правду.
Розмовляла Ірина Гамрищак

Источник: ЛЬВІВСЬКА ГАЗЕТА | Прочитать на источнике