З точки зору тодішньої юридичної практики, «Івашка-ізмєннік» був абсолютно чистий. Проте, зрештою, він у своєму вчинку не був оригінальним

Тепер, коли 370-та річниця від дня народження українського гетьмана Івана Степановича Мазепи-Колединського гербу Корч відзначається на офіційному рівні, а його противники знову піднімають питання про зраду, логічним буде придивитися як до самого Мазепи, так і до тих, хто діяв за схожою схемою. Причому задовго до нього. А такі випадки бували в історії Речі Посполитої. Пише «Вечірній Київ»
Конфлікт Івана Мазепи і царя Петра – конфлікт двох політичних культур. Московське царство являло собою абсолютну монархію. Влада царя була безмежною. Будь-який дворянин вважався царським холопом, навіть Рюрикович за походженням. Тож мав служити государю, не ставлячи, що називається, зайвих запитань.
Інша справа – Річ Посполита, історична і політична «матір» України. Коли на трон Польсько-Литовсько-Руської держави сідав новий король, він і шляхта укладали договір (так званий Рacta conventa) про взаємні зобов’язання. Король мав захищати права і вольності підданих, а ті – служити королю і Речі Посполитій військовою силою і життям. Якщо король, на думку шляхти, не виконував свої обов’язки, шляхта мала право навіть на збройний виступ – «рокош».
В Україні після Війни за незалежність під проводом Богдана Хмельницького продовжували діяти певні норми законодавства Речі Посполитої. Разом з тим, і гетьман, і Україна були пов’язані з Москвою обов’язком підданства. Таким чином, ґрунт для «конфлікту версій» двох юридичних систем було підготовлено. Тим більше що цар Петро використовував козаків як хлопів при будівництві Петербурга, забирав їх до Ліфляндії на війну зі шведами, чим послаблював військову міць України. А коли король Речі Посполитої Станіслав Лещинський пішов в Україну з військом, то на прохання гетьмана про допомогу цар Петро відповів, що цю проблему Іван Мазепа мусить розв’язувати сам. А далі сталося те, що сталося, – гетьман використав старовинне європейське феодальне право на «рокош», оскільки цар легковажив своїми обов’язками щодо підданих територій. У даному випадку – України. Отож, перед тодішнім правом, що діяло на території Гетьманщини, Іван Мазепа був абсолютно чистим.
Подібні випадки були характерні для того часу. За понад півстоліття до мазепинських часів великий литовський гетьман, князь Януш Радзивілл повстав проти короля Яна Казимира. Гетьман прагнув за допомогою шведів відірвати Литву від Польщі. Проте його план зазнав краху. Тривалий час поляки вважали Януша Радзивілла зрадником – так само, як зараз більшість росіян ставляться до Івана Мазепи. А от зараз у литовському місті Кейдани, де була резиденція князя, йому стоїть пам’ятник. І це не заважає цілком приязним польсько-литовським стосункам. У цьому розумінні, гадається, вшанування гетьмана Івана Мазепи українцями теж не може і не повинно бути «темою для печалі» в стосунках українців і росіян…

Источник: Хрещатик - Київська мунiципальна газета | Прочитать на источнике