У Черкасах три біди – колектор, дороги і йолопи

Колонка оглядача
Мчимо вперед, як козацька чайка по хвилях вічного Дніпра, але тепер уже з мотором.
Спочатку Черкаси розбудив буремний мер Володимир Олійник. Хороводи водили, з Кучмою боролися, з обласними владами усякими. У цей час каналізаційний колектор намагався достукатися до міської влади усіма поривами своєї залізобетонної душі, мовляв, старію я і тяжко хворію. Не до нього було. Далі естафетну паличку мерів вихопив-видряпав Анатолій Волошин. І знову почалось – захоплення кабінету, барикади, їжа через вікно... Місто ласувало "Волошковим полем", а у бідного колектора усі аорти рвалися. "Грошей немає, потерпи, старий!" Потім черкасці сказали варязькому гостю Сергієві Одаричу: "Приходь і прав нами! Бо свої уже задовбали розбратом і чварами!" І він прийшов: молодий, красивий, сучасний, а що вже грамотний! Провінційні Черкаси сіли за парти і почали вивчати нові слова "ОСББ", "ЄБРР"... Ожили фонтани, розпочалося небачене будівництво сучасних споруд, завирували фестивалі – і крижані, і кам’яні. А який звіт про свою роботу за минулий 2008 рік він – ні, не написав – витворив цими днями! "Картіна маслом". Прочитав того звіта наш тяжкохворий каналізаційний колектор і... провалився. Якби не резервний обхідний колектор, то сиділи б ми по вуха у ... , і що цікаво, навіть змити це ... було б нічим.
Більше мільйона гривень потрібно, аби залатати наслідки каналізаційної катастрофи. А де їх узяти, коли навіть баба Одарка на базарі підняла ціну на молоко "домашнє вранішнє", бо "звиняйте, люди добрі, криза". КП "Черкасиводоканал" уклінно просить усіх городян "обмежити обсяг водокористування", що у перекладі з канцелярської на людську мову означає – менше купайся, довго не вмивайся і до унітазу нічого бігать по десять разів на день, бо у піст так жерти й пити, як оце ти, гріх великий.
Триває Великий піст. А це не лише сувора дієта, а й духовне очищення, глибоке розкаяння у скоєних гріхах, прощення ворогів своїх. Але коли подивитися на наших владників у столиці, які гризуться щодня так, що навіть МВФ уже сумнівається, чи давати Києву мільярди доларів на подолання кризи, то видно, що постяться там далеко не всі. Один Президент наш Віктор Ющенко якось витягнув з бійки непримиренних забіяк з розпатланими чубами і однією косою, та й запропонував об’єднатися хоч заради Бога і економічного порятунку України. І чи надовго їхньої згоди вистачило?
І на місцях гризуть ближнього свого з вовчим апетитом. Мер Сміли Андрій Колесник, кусаний-перекусаний, приходить на засідання, а біля його крісла мішок зі сміттям лежить. Це вже черкаське сміття смілянам підкидають. Колесник надсилає дипломатичну ноту кусаному-перекусаному Одаричу, мовляв, а чи не забрали б ви своє сміття, як кажуть в народі, взад. А черкаському меру і без цієї капості жарко, бо у центрі міста з’явився великий плакат "Дякуємо владі за європейські дороги", що означає – битва за крісло мера Черкас, що відбудеться через рік, стартувала. Від світлого образу "продвинутого" Одарича тільки пір’я полетить. Почалося!
Звиняйте, криза. Духовна.

Источник: Громадсько-політичне видання "Прес-Центр" | Прочитать на источнике