Как бы Вы отнеслись к награждению Президентом, скажем, металлургов только одного металлургического завода орденами Украины ко Дню металлурга? Или учителей какой-нибудь одной школы ко Дню учителя? Это понятно, скажем, что киевские пчеловоды – самые передовые в День пасечника. Но уверен, что если бы Вас, к примеру, просто не пригласили на свадьбу к племяннице – Вы бы как минимум, обиделись: ну, как же, все же родная кровь и столько лет. Вместе у нас принято праздновать. Все же близкие люди. Пережили и горе-радости, и скромные успехи, и кризис вот переживаем. Но все вместе – без деления на хороших и плохих, далеких и недалеких, западных и восточных, сознательных и не.
А я вот тут случайно прочёл Указ Президента № 141/2009
«Про відзначення державними нагородами України з нагоди 70-ї річниці подій, пов'язаних із проголошенням Карпатської України» и понял, что ненароком попал на чужую свадьбу:
«За активну громадську і наукову діяльність, спрямовану на увічнення пам'яті про розвиток української державності та історичних подій 1938 –1939 років на Закарпатті постановляю:
Нагородити орденом «За заслуги» II ступеня
ВЕГЕША Миколу Миколайовича – ректора Ужгородського національного університету
Нагородити орденом «За заслуги» III ступеня
ВАСКОВА Андрія Петровича – священика-емерита Мукачівської греко-католицької єпархії, м.Ужгород
ВАЩИШИНА Ярослава Ільковича – члена координаційної ради Хустської міськрайонної організації Всеукраїнського товариства політичних в'язнів та репресованих
ГАВРИЛКА Петра Дмитровича – колишнього карпатського січовика, Тячівський район
ДЖАНДУ Михайла Михайловича – Хустського міського голову
ДОВГАНИЧА Омеляна Дмитровича – керівника науково-редакційного відділу обласного видання «Реабілітовані історією». Закарпатська область»
ДОЛИНИЧА Йосипа Йосиповича – ветерана педагогічної праці, Свалявський район
ІГНАСЯ Василя Михайловича – колишнього карпатського січовика, Воловецький район
КЕШЕЛЮ Дмитра Михайловича – директора творчо-виробничого об'єднання мистецьких, молодіжних та спортивних програм Закарпатської обласної державної телерадіокомпанії
КОРСУНА Олексія Михайловича – наукового редактора робочої групи науково-редакційного відділу обласного видання «Реабілітовані історією». Закарпатська область»
МЕДВІДЯ Елеміра Мигальовича – колишнього карпатського січовика, Міжгірський район
НОСУ Василя Васильовича – священика Мукачівської греко-католицької єпархії міста Рахів
ПАРАЩИНЦЯ Миколу Івановича – колишнього карпатського січовика, Тячівський район
ПЕТРИЧКА Михайла Петровича – колишнього карпатського січовика, Мукачівський район
САБОВА Костянтина Йосиповича – префекта Ужгородської греко-католицької духовної академії імені Блаженного Теодора Ромжі Мукачівської греко-католицької єпархії
ФЕДАКУ Дмитра Михайловича – редактора акціонерного товариства «Видавництво «Закарпаття», м.Ужгород
ФІЛІППОВА Анатолія Юхимовича – головного режисера Закарпатського обласного державного українського музично-драматичного театру
ШТИЛИХУ Йосипа Васильовича – священика-емерита Мукачівської греко-католицької єпархії, м.Ужгород
Нагородити орденом княгині Ольги III ступеня
МАЛИЛЬО Софію Михайлівну – члена Мукачівського міського осередку громадської організації «Союз українок»
ПЕТРАШКО Марію Василівну – члена Хустської міськрайонної організації Всеукраїнського товариства «Просвіта» імені Тараса Шевченка
Присвоїти почесне звання:
«ЗАСЛУЖЕНИЙ ДІЯЧ НАУКИ І ТЕХНІКИ УКРАЇНИ»
ГАНИЧ Оксані Миколаївні – професорові кафедри медичного факультету Ужгородського національного університету, доктору медичних наук.
Президент України Віктор ЮЩЕНКО
10 березня 2009 року.
Всё. Конец цитаты. Прошу прощения за длинноты!
И мне стало грустно оттого, что я не знаком ни с кем из этих героических людей, которые одни, за заснеженными Карпатами, без всяких там донецких, запорожских или киевских, 70 лет «увичнювали память» и развивали «украинську державнисть». В конце концов, все эти священники-емериты или карпатские сичовыкы могли бы и не стать таковыми, а потеряться среди обычных людей, растить детей, пить воду «Лужанская №7», ездить на «копейках» в Венгрию за покупками, работать на стройках вокруг Киева. Но они сделали Это! И об Этом узнал Президент Украины. И наградил – не то, чтобы там всех подряд, но достаточно много. Короче, всех земляков главы секретариата, кого вспомнил и записал Балога В.И. в царский указ – тем и пожаловали. Остальным областям места, извиняюсь, не нашлось – юбилей получился этаким местечковым.
Так что, друзья, разговоры об укреплении государственности украинской снова остаются лишь разговорами. Пишется без шума и пыли кособокая наша история – у каждой области уже она своя, ни с какой другой не сравнимая. Ну, а когда дойдем до величия на уровне районного звена – это уже будет похлеще междоусобного разлада накануне вторжения татаро-монгол на Русь.
Странно, что Украинский институт национальной памяти, этот Олимп продолжателей дела великого Нестора-летописца, традиционно не присоседился к наградам: они это дело очень любят. Видно, забыл про них Виктор Иванович. А может, и не знал о таком: вон их, любителей исторической науки, сколько сегодня – за грамоту готовых переписать любой раздел украинской истории, а за премию в размере оклада и на Всемирную замахнуться.
Короче, повезло Закарпатской области…
Источник: Хай Вей Тобі є що сказати сівтові | Прочитать на источнике
Добавить комментарий к новости "Не всем сестрам по серьгам"