Ирина Синявская просит Президента Ющенко вернуть ей власть в Житомирской области

На следующий неделе Ирина Синявская надеется получить ответ на свое письмо от Президента Украины Виктора Ющенко - истекает законный срок для ответа на обращение. В своем обращении экс-губернатор Житомирской области и экс-председатель областного совета к гаранту Конституции Ирина Максимовна высказала свое мнение и приоткрыла «тайны мадридского двора», которые являлись катализатором событий последних двух-трех лет в политической жизни региона. Впрочем, о чем поведала Президенту Ирина Синявская, читайте в письме:
Президенту України
Ющенку Віктору Андрійовичу.
Шановний пане Президенте!
Цей лист пишу Вам щиро і з надією, що, не дивлячись на складні бюрократичні перепони, Ви, все-таки, його прочитаєте.
Минув рік, як мені доводиться в умовах повної політичної ізоляції вести нерівний бій з бютівцями та, як не дивно, з Вашими підлеглими.
Впевнена, що Вам відомо про рейдерське захоплення Житомирської обласної ради 30 січня 2008 року. Тоді цей шабаш влаштували «вірні» тимошенківці в особі нардепів Пашинського і Черпіцького та «активіст» НСНУ Павло Жебрівський. Ризик був виправданий, адже його благословив Віктор Іванович Балога.
Брехнею, силою, під супроводом приватної охоронної фірми, привезеного з Києва державного виконавця, сумнівними ухвалами Печерського суду, без звільнення мене з посади голови було обрано ще одного голову обласної ради – бютівця Француза.
За вказівкою з Вашого секретаріату діяв губернатор, даючи вказівки прокуратурі і міліції. Вносились зміни в Держреєстр, виготовлена друга печатка.
Це був початок торжества бютівських прибічників в області, це була повна поразка Вашої команди.
Більше місяця я і мої однодумці чинили опір рейдерам. Слали телеграми Вам, Генеральному прокурору, в РНБО, Голові Верховної Ради. Місяць під приміщенням ради діяло наметове містечко. Все марно. Мовчали всі. Всі, хто покликаний у цій державі захищати Закон.
Відчай підштовхнув мене до написання листа Президенту Конгресу місцевих та регіональних влад Ради Європи, до виступу на Северодонецькому з’їзді. Ці події, як я розумію, остаточно викинули мене з Вашої команди. Окремим Указом Ви вивели мене зі складу національної делегації в Конгресі. Для мене зачинились всі засоби масової інформації.
Думаю, що Вам не відомі справжні причини такої атаки. Бо все те, що розповідають у Секретаріаті Павленко і Жебрівський, є відтворенням їхніх власних бачень. Мене ніхто не хотів викликати і запитати.
Все розпочалося ще перед парламентськими виборами 2006 року. Ваша вимога до губернаторів визначитись щодо подальшого свого місця привела в ярість Павла Жебрівського. Він вибрав партійні списки і пішов в Парламент, але вже люто ненавидів і Вас, і нас, кого залишив на високих посадах обласної адміністрації.
За його наполяганням Ви призначили мене головою ОДА.
Кожна Ваша ініціатива в області виконувалась надзвичайно наполегливо. Ми перші в Україні відкрили пам’ятник жертвам голодомору, Дитяче містечко, реконструювали Михайлівську церкву та магістрат, діяли мобільні штаби по створенню нових робочих місць, провели регіональні інвестиційні форуми та багато інших заходів супроводжували виконання Вашої програми «10 кроків назустріч людям». Я щиро вірила в правоту Вашої програми та в те, що прийшов час працювати на Україну, а не збагачувати себе.
Особиста позиція Жебрівського привела до розбрату в обласній організації НСНУ. Через внутрішні конфлікти і особистісні війни фактично були зірвані вибори до обласної ради. Жебрівський та його прибічники від бізнесу викинули зі списків колишнього голову облради, не дозволили випустити агітаційні листівки, в списки кандидатів, всупереч волі партійців, проникли ті, хто не користувався і не користується авторитетом населення області.
Але загострились конфлікти вже після виборів. Було зрозуміло, що або потрібно мені йти на голову облради, домовляючись з ПР, блоком Литвина, соціалістами і комуністами, або віддавати раду БЮТу. Партією і представником Вашого секретаріату було прийнято рішення діяти по першому варіанту.
Я була обрана головою облради з посади голови ОДА.
Жебрівський, всупереч його бажанню, не зміг контролювати призначення губернаторів і це його надзвичайно сердило. Він відкрито про це заявляв перед однопартійцями та головами райдержадміністрацій.
На посадах голів ОДА – Андрійчук (всі деталі наших з ним стосунків знає Віктор Іванович Балога) і Павленко ( не просто кум діючого Президента, а й майбутній Президент України – за його словами).
Моя підтримка Павленку була щирою. За віком Юрій Олексійович майже мій син. Але знову почалась грязна політична тяганина і він, як політик зі стажем, співпрацюючи з БЮТом, застосовуючи нечесні методи та різноманітні плітки, почав війну. Я відповіла. Бо не вважала себе конкурентом Юрія, для якого посада голови ОДА була лише транзитним вокзалом. А в області він був вже п’ятим головою за два роки!
Я була категоричним противником штучного переформатування більшості в місцевих радах під БЮТ. Це неприроднє обєднання НСНУ і БЮТу ініціював Віктор Іванович, ніде правди діти. Потім – партійний тиск на Вас щодо розпуску Парламенту. Вже тоді було зрозуміло, що цей сценарій вигідний тільки БЮТу. Я вийшла з партії непочута, але, як показав час, я не помилилась. Єдине – Ви вважаєте мене зрадницею і своїм ворогом. На втіху комуністам. Бо саме нам вдалось переломати червоний пояс Житомирщини в 2003 році. Вашій політичній силі, пане Президенте.
Сьогодні Вас, Президенте, не критикує тільки лінивий. З парламентської трибуни устами Ваших депутатів, не кажучи вже про опонентів (а опонентами є всі інші фракції парламенту) на Вас ллється і бруд, і брехня, і відверте знущання. Ледь чутно звучать роз’єднанні голоси Ваших працівників Секретаріату, але над ними глумляться так, як і над Вами. Вас залишили одного у боротьбі з косатою загрозою , що насунулась на Україну. В областях процвітає бютівська тиранія, медіавійна проти Вас і мовчазне погодження Ваших «лютих» друзів, які вже давно шукають собі інший політичний дах, щоб і далі «страждати» на печерських пагорбах.
Що ж зараз у нашій області? Житомирщина – повністю під владою БЮТу. На ключових постах – в прокуратурі, міліції, екології, земельних ресурсах – «вірні Юлені солдафони». Обласною радою керує бютівець Француз, а директором цієї ради є вірний друг Сацюка – соціаліст Рибінський.( в його руках всі природні ресурси). Печатка обласної ТВК ще з 2006 року - в руках бютівця Захарчука. Всі кадрові питання - під надзвичайним контролем тримає нардеп Пашинський. Я займаюсь громадською діяльністю, розгортаю органи самоорганізації населення. Наше громадське об’єднання «Житомирська ініціатива» готується до наступних місцевих виборів і не дає населенню заснути під злочинну колискову діючої влади.
Місцеві суди, Київський апеляційний адміністративний – під фінансовим і політичним впливом БЮТу. По ситуації в обласній раді рішення приймають суди у Фастові Київської області, в Іванівці Одеської. Судова комедія, тай годі.
Після п’ятихвилинного засідання в Київському апеляційному адміністративному суді і залишенню в силі і законності всіх рейдерських дій в Житомирській облраді, я вирішила просити Вас про повернення на попередню посаду, як це гарантує КЗпП в ст.118 і ст.33 Закону «Про статус депутатів місцевих рад». Закон – один для всіх! Так, мій Президенте?
З повагою, Ірина Синявська
17 лютого 2009 року.
http://www.inita.info/
Все коментарии

Источник: Житомир.info | Прочитать на источнике