Всеукраїнське віче, або як повернути владу народу

  Трагічності додає й та обставина, що діюча влада, фрагментувавшись, у кожній своїй частині намагається дистанціюватись від реальності; Президент, уряд, парламент наввипередки взаємно звинувачують у всіх негараздах одні одних. Необхідність змін, прийняття стратегічних рішень, здійснення радикальних змін очевидна. Виникає питання: хто ж має  бути ініціатором таких змін, хто буде визначати напрямки реформ, іхню інтенсивність і глибину, і, головне, хто, знову ж відповідатиме за наслідки?   У сучасних умовах, коли шляхом маніпуляцій із виборчим законодавством: пропорційна система, політреформа Конституції тощо правляча еліта фактично усунула єдиного носія влади (відповідно до Основного Закону) від цієї самої влади, різні гілки її, на свій розсуд, узурпують право презентувати народ, говорити й діяти від його імені, категорично заперечуючи при цьому аналогічні права для опонентів. Звичайно, найлогічнішим виходом із ситуації могли б бути дострокові перевибори, що мали б призвести до «перезавантаження» влади.Однак, по-перше, на базі чинного законодавства, будь-які парламентські вибори нічого не змінять, бо діючі депутати створили такі численні хитромудрі перешкоди, що справжні («свіж», нові, молоді, незаплямовані причетністю до творення кризових явищ  обранці з народу не можуть жодним чином конкурувати з кумами, синами, водіями, секретарками теперішніх верховнорадівських небожителів;по-друге, на творені правові колізії чинного конституційного законодавства не дають жодної надії, що переобрання конкретних особистостей вирішать проблеми по-суті, запобігатимуть виникненню численних конфліктів інтересів і надалі;по-третє, всі спроби ініціювати давно назрілі перевибори гальмуються тими, хто за їхніми результатами може втратити владу, тобто вибори мають шанс відбудуться тільки тоді, коли їхні потенційні «жертви» погодяться на їхнє проведення, можна логічно припустити (приклад – осіннє блокування дострокових виборів Верховної Ради БЮТом, нещодавнє скасування виборів на Тернопільщині БЮтом і Регіонами, яким загрожувала розгромна поразка);   по-четвертє, вибори- це бюлетні, комісії, агітація, дільниці…-тобто витрати, які в умовах світової фінансової кризи не додають стабільності й оптимізму.То що ж, виходу нема? Напевно є і він простий,  і логічний водночас. Всі наші негаразди через те, що влада д –у –у –у -же  далеко відійшла від справжніх сподівань, реальних потреб Н А Р О Д У! Лікувати треба не симптоми, а причини хвороби. Тож для України вихід один – повернути владу народу! І це можна зробити в рамках діючого законодавства, без революційних потрясінь і гострих політико-регіонального штибу протистоянь. Рецепт пропонується досить простий, базований у першу чергу на багатовіковому досвіді державотворення українців, а також на світовому досвіді. Для того, щоб вийти з кризи треба сказати народу правду про дійсний стан, всю глибину проблем, і запитати у народу, що робити далі. Скажете, що означає спитати в 46-мільйонного народу без класичних перевиборів і референдуму (який також потребує коштів). Є традиційна українська форма народовладдя- віче. Технологія така. Нас приблизно 46 мільйонів громадян, 35мільйонів виборців . Завдання обрати скажімо 3500 представників народу, по-одному учаснику від кожних 10 000 – Всеукраїнське Віче. Під тиском громадської думкиВерховна Рада мала б прийняти відповідний закон. Насамперед, всі сільські (найменш політизовані представницькі органи) і міські ради, на одній із сесій, в залежності від кількості жителів, обирають з числа своїх депутатів делегатів крайового (обласного) ВІЧА, на зборах якого й визначаються конкретні представники до Києва. У столиці скликається Всеукраїнське віче, яке обговорює найбільш контроверсійні питання буття держави: економічна криза, війна гілок влади, територіальні претензії країн-сусідів, соціальний занепад тощо і приймає з цього приводу стратегічні загального характеру рекомендації, обирає (з числа делегатів) Всеукраїнські Народні Збори, скажімо 350 учасників. Як же запобігти впливу на ВІЧЕ та ЗБОРИ тих же партій – важковаговиків. Має бути ціла система запобіжників. Делегати віча мають обиратись тільки одноразово, через два з половиною роки будуть обрані інші учасники (тобто за каденцію кожна рада двічі обиратиме делегатів, при цьому відбуватиметься плавна ротація, що дасть можливість униками різких хитань і перекосів), з відповідною періодичністю проходять і самі віча. Всеукраїнські Народі Збори скликають щороку, а в разі потреби (надзвичайна ситуація тощо) і частіше.  Хтось скаже: що це дасть, ще один орган, який стане епіцентром розбрату? Щоб цього не допустити має бути передбачено, що рішення як Віча так і Зборів є обов»язковими для врахування й виконання всіма гілками влади, тільки тоді, коли за них проголосувало не менше ¾ учасників, тобто прийматимуться тільки зважені, компромісні, консолідуючі рішення, але таку волю народу ні парламентарі, ні Президент не посміють проігнорувати. Переконаний, що ефективність і відповідальність дій як Президента так і Верховної Ради, так і уряду різко підвищаться, якщо вони знатимуть, що народом їм може бути дана, у будь-який момент, належна оцінка. Чому саме така форма народовладдя пропонується?Обрання делегатів, їхня участь у Вічі та Народних Зборах для держави можуть бути цілком безкоштовною (набуття такого мандату має бути великою честю – кожен знайде кількасот гривень на 3-4 поїздки до Києва за власний рахунок). Хто як не люди обрані безпосередньо на місцях знають реальні прагнення та настрої всього народу, окрім того, після київських зібрань вони повернуться у своє місто, село і змушені будуть дивитись людям у вічі (на відміну від «нардепів»). «Купити» голоси 3500 делегатів буде нелегко, до того ж маж бути передбачено, що в разі неадекватного представлення учасником Народних Зборів думки своїх громад-територій, його може бути, у будь-який момент, відкликано, таким же способом, як було обрано. З часом сміливо можна буде скоротити кількість депутатів у парламенті як мінімум удвічі (з відповідною грошовою економією) з покладанням на них суто функцій розробки й прийняття законодавства, зведенням до мінімуму політичної складової. Норма про підтримку рішень Віча і Зборів абсолютною більшістю консолідуватиме суспільство: Схід, Південь, чи Захід у разі категоричного несприйняття певних тенденцій зможуть їх заблокувати голосами своїх делегатів. Одним махом від репрезентації і тлумачення волі народу відсікається весь загал псевдо еліти (насамперед каста «вічних» депутатів ВР та армія їхніх помічників, яка в інший спосіб   ніколи не поступиться своїми теплими місцями.     Отже, вихід є, було б тільки наше бажання його шукати. Ідея народного контролю над владою в державі, втілення справжнього народовладдя має бути кристалізована самим народом. Українці мають шанс вкотре довести, що вони великий народ, який живе всупереч століттям бездержавності, Голодоморам, руйнівним війнам, репресіям, асиміляції і штучному зубожінню, до якого веде сучасна псевдо українська псевдо влада.Маємо довести, що приказка про те, що кожен народ має таку владу якої заслуговує України не стосується, ми заслуговуємо іншу владу – Н А Р О Д Н У !

Источник: Хай Вей Тобі є що сказати сівтові | Прочитать на источнике