Чи треба нам атому?

Як вже показало життя, зупинка ЧАЕС не залишила Україну без електроенергії, а забрала в когось ліві гроші і немалі. Бо зайвою енергія могла бути тільки при соціалізмі (як забували вимкнути, то впродовж всієї непрацюючої зміни заводи, будівельні майданчики були під напругою). А сьогодні ми усім торгуємо. На будівництво АЕС потрібні мільярди, а з мільярдів вкрасти мільйони — так само як з 1000 десять гривень.
ІСТОРІЯ ВКРАДЕНОЇ ЕНЕРГІЇ
Ті, кому врізується можливість красти з мільярдів, кричать: без АЕС — кінець. І це в Україні. Де ще в 1934 році (див. «Урядовий кур’єр» № 17 від 26 січня 2002 р.) будувалася Кримська (на Ай Петрі) вітрова електростанція на 12000 кВт вартістю будівництва 4 000000 крб, термін її будівництва півтора року. Навіть за мірками 1934 року співвідношення економічності теперішньої АЕС до цієї електростанції виглядає плачевно. Розділіть 5 млрд. - вартість будівництва одного блоку АЕС на 4 млн. вітрової ЕС - отримаєте кількість електростанцій, які б ви мали (тоді) за півтора року. Помножте і отримаєте, замість одного мільйона кВт електроенергії теперішнього реактора, 13 млн. кВт електроенергії тодішніх вітрових без жодної з перерахованих і багатьох неперерахованих проблем і в 7 раз швидше!
ЗАДУМАНЕ ЛИЦЕМІРСТВО
Людина, заради власної вигоди, здатна поставити на карту майбутнє міста, і не тільки. В газеті «Дзеркало тижня» (далі ДТ) № 2/326 від 13-19.01.2001 р. під назвою «ХАЕС: ЛАСКАВИЙ І НІЖНИЙ — ЗВІР?!» Світлани Кабачинської. «Втім, основним доказом необхідності добудови ХАЕС була зовсім не її головна роль в економіці краю. Хоч як парадоксально це звучить, більше цьому сприяли все частіші й довші “віяльні” відключення електроенергії, що занурювали в темряву навколо АЕС-івську зону так само, як і інші території області. Це було поза межами здорового глузду: ядерний блок, який, використовуючи природні ресурси краю, щорічно виробляє 5,7—6 мільярдів кіловатів електроенергії — і села в суцільному мороці навкруги. Це було тим більше неймовірно, що ХАЕС, споруджувана для експорту електроенергії, була переорієнтована на внутрішній енергоринок, а вироблена нею електроенергія з надлишком перекриває потреби самої Хмельниччини.»
Отже, підсвідомо вирощувалася думка, ніби національна енергетика все ж відчуває брак потужностей, і новий блок їй просто-таки необхідний. То ж з цього випливає ще й те, що є коло осіб, зацікавлених в тім, щоби були постійні важелі тиску на суспільну думку, що без АЕС гарне життя неможливе.
Союз з його “економікою соціалізму”, тобто галузевою, відомчою, практикував створення “держав у державі”. Абсолютно все “зав’язане” на ХАЕС. Шоста частина городян працює на станції, інші — обслуговують їхні потреби. Третина нетішинців — діти. У них повинно бути майбутнє, але чи буде воно, сьогодні не скаже ніхто. Адже наївно вважати, що місто, перспективи якого обмежені гнітючими рамками двох” а на сьогодні – чотирьох реакторних блоків, може протягом цього часу працювати й жити в режимі психологічної стабільності. В Нетішині за тиждень іноді вмирає 2 немовляти, а населення тут ледь за 30000. Це крім того, що ще ж обдирають матеріально постійно і стабільно.
Цитуємо далі.
“Ввели в тариф за електроенергію з січня 1998 року додатково 0,3 цента за кожен кіловат, які мали акумулюватися в “Енергоатомі” і йти винятково на добудову ХАЕС-2/РАЕС-4 (2,1 млн. гривень). На розвиток “мирної” енергетики змусили працювати всю державу, і таким чином інвестором добудови двох ядерних блоків став кожен громадянин України.
З цього «кусочка» ХАЕС мало перепадати щодня 1,2 млн. гривень! До липня 2000 року на добудову з цієї суми взагалі нічого не давали. Тобто, на 3 мільярди народ просто обдурили”. Якщо врахувати, що добудова блоків РАЕС і ХАЕС планувалася за рік-два, а фактично ХАЕС пустили до ювілею Кучми 2004р., то можна уявити скільки вкрали ще у нас. Але й після пуску 2-го блоку ХАЕС і 4-го РАЕС ніхто не зупинив стягувати з нас — дань комусь.
В Криму і в Закарпатті, в Одесі і в Чернігові повірили, наче так треба брати в нас ці мільйони, що без них ніби Україні і українцям не жити, — де їм знати, що тут твориться. А чому ж ми віримо? Ось ще витяг із статті «ХАЕС: ЛАСКАВИЙ І НІЖНИЙ — ЗВІР?!». А Ви задумайтеся куди ми йдемо, чи це нам потрібне.
“Голос громадськості протягом десятиріччя прорвався лише раз (на той час), у листопаді 1998 року, коли вихований у європейському дусі ЄБРР перед ухваленням рішення про надання кредиту зажадав його, цей голос, почути. Українська сторона згодилася на цей крок “через не хочу”, усвідомлюючи, що нічого доброго для себе вона не почує. Громадські слухання в Нетішині, на які зібралися представники трьох навколишніх районів — Славутського, Ізяславського, Шепетівського плюс громадські активісти з обласного центру, — були наскрізь пронизані відчуттям фальші. Столичні гості — представники “Енергоатому” — майже не приховували ставлення до слухань як до звичайної формальності, а до їхніх учасників — як до неминучої прикрості, яку треба пережити. І люди теж розуміли: їх слухають, але не чують”. Тепер ця помилка атомниками врахована. Вони ввічливо та наполегливо обробляють громадську думку, створюють її видимість - кличуть вгості людей далеких від того, щоб бачити атомну біду, і показують яка гарна АЕС і її місто. А це справді так. І зачаровані відвідувачі, забувають що вчора закопали в могилу когось юного...
“А між тим на слуханнях викристалізувалися чіткі вимоги мешканців 30-кілометрової зони (хоч сама ця зона, як сказав тоді один столичний посадовець, вигадка і самозванка: вона існує і дає якісь пільги своїм мешканцям тільки навколо Чорнобиля). Усвідомлюючи, що другий блок буде добудовуватися, хоч би вони ґвалт кричали, люди запропонували хоча б розробити систему компенсацій за вимушену необхідність миритися з небезпечним сусідством. А саме: припинити відключення електроенергії в зоні ХАЕС; за її рахунок поліпшити соціальну ситуацію, побутові умови, медичне обслуговування, запровадити обов’язкове пільгове страхування здоров’я і життя громадян, що проживають на прилеглій території. Але єдина пільга, яка розповсюджувалась на ці райони і тоді, і тепер — зменшення на 25% оплати за електрику. Та й ця “пільга” відшкодовується за рахунок інших енергоспоживачів. (Держава себе не дозволяє кривдити).
Голос громадськості так і залишився гласом волаючого у пустелі...”
Отак було перед пуском другого блоку ХАЕС, а сьогодні - які пільги? — Жодних! Проте, гарантоване швидше вимирання. Та ще тарифи на тепло, що зайве відводиться як охолодження АЕС, ростуть у місті більше, ніж там, де це тепло справді дорого обходиться.   Але ПРО ПІЛЬГИ не журіться, для того щоб громадськість околиць не виступала, щось кинуть перед тим, як третій і четвертий будувати, й тарифи можливо знизять (про тарифи читайте в наступному випуску), але не ради людей, а ради їхнього дозволу на будову 3-4 блоків — нової біди.

“Думайте про людей, а не про блоки!” — цей зболений вигук, який можна було назвати лейтмотивом слухань 1998 року, в країні не почув ніхто...
… у чергових розрахунках вказувалось конкретно, скільки грошей треба для завершення будівництва і монтажу другого енергоблоку ХАЕС, проте цифра кожен раз була іншою...
… Залишилися монтажні і налагоджувальні роботи, а з суто будівництвом — майже дрібниці. Але кошти виділяються на добудову — от і продовжують створювати ілюзію великого будівництва. Сьогодні ж найактуальніше — саме закупівля обладнання. І — гарантії його якості. І тут неминуче ми повертаємося до сучасної практики ХАЕС — працювати через посередників. Яких гарантій придбаної втридорога продукції можна чекати від того ж “Кассома” — підприємства (заснованого двома особами), зареєстрованого на одній з київських квартир, яке до операції з ХАЕС взагалі не діяло! І хто гарантуватиме якість гермоклапанів, куплених у ТОВ “Материк”, зареєстрованого в селі Олешин Хмельницької області?
Десятки подібних запитань перетворяться на одне величезне: про рівень безпеки атомної станції. І, незважаючи на оптимістичні запевнення спеціалістів, цей рівень не викликатиме ніякої довіри.
Знаючи, що блок не відповідає вимогам безпеки, будується наступний реактор, розраховуючи після доведення до готовності згвалтувати думку громадськості, державного і світового контролю”.
Уявіть тепер собі, що оці мільярди були пущені на створення альтернативної енергії - хоч би й вітрової 1934 року — скільки б ми її вже мали? В сотні раз більше, ніж можуть дати ці блоки, і без проблем.
Вироблена електроенергія не йде прямо до споживача, а до посередників, які, нічого не роблячи, накручують ціну.
Зрозумілий клопіт чесних працівників АЕС, для яких АЕС — це життя не тільки їхнє, а їхніх сімей. Проблема настільки велика, вкупі з проблемами нашого конкретного міста з 33000 населенням, такими як безробіття, насамперед, залежність опалення жител, забезпечення їх гарячою водою, навіть приготувати їжу ми в Нетішині можемо лише на електричних плитах тощо — що для її вирішення, попри всі негативи, навіть якщо в працівника АЕС вимре половина його сім’ї, він не скаже, що він проти АЕС. Вихід тут один. Розробити проект виходу міста із залежності від АЕС, долучити підтримати його усіх зацікавлених в посиленні безпеки життя на землі, хто б виділив кошти на його реалізацію. Найперше в проекті повинно бути перепрофілювання фахівців або використання їхнього фаху з гарантованою не нижчою заробітною платою, та не нижчим рівнем соціального забезпечення. Такий проект не буде короткостроковим, але він дасть надію, що у міста є майбутнє. Що жителі міста, в тім числі і працівники АЕС, не будуть рабами монстра, а матимуть стабільне забезпечення усім необхідним для життя. А що в Нетішині є хтось абсолютно незалежним від ХАЕС — сказати неможливо. Бо ми маємо звідти навіть ціни на базарі. Будувати блок, не вирішуючи проблем міста, в першу чергу прірви в різниці матеріального забезпечення працюючих і непрацюючих на ХАЕС, — це збільшувати нашу біду. Населенню околиць Нетішина не дали навіть обіцяної (щоб вони мовчки терпіли ХАЕС) цяцьки – пільг 30 кілометрової зони АЕС.
Багато-вічні негативні наслідки для прийдешніх поколінь та необхідність експлуатації після вироблення ресурсу, це не що інше, а — біда за гроші. Бо навіть ті, хто взяв з ХАЕС великі кошти, щастя, радості не мають. А що вже казати про обдурених?!
Дурять же тим самим. Робочі місця наче створюють. А як же бути з будівельниками після, як збудують. Будувати буде 3000, а експлуатувати залишиться, не більше 400. І черги на квартири довшими на 1000 стануть, і безробіття після кожного зданого блока збільшується на 1500.
В газеті «Перспектива» №34 в серпні 2002 року генеральний директор Смишляєв О. Є. заявив, що в найближчі 2-3 місяці ХАЕС отримає позитивну експертизу «Оцінки впливу на навколишнє середовище» – допуску 2-го блоку її не було, бо ж хворіє і вимирає все більше, але для будівництва наступних блоків, мабуть її напишуть, на це грошей вистачить.
Радіо першої національної програми передавало передачу про тектонічні розломи (тріщини земної поверхні) поблизу ХАЕС РАЕС, наприклад (каже автор) в 1999 році блок реактора на РАЕС просів на 20 см.
А під Хмельницькою АЕС такі щілини-порожнини більші і землетрусу тут давно вже не було, то кому треба такий ризик? Хто його прорахував?
Україна спроможна 42-48 відсотків енергії, що споживається, не споживати (не марнувати), і цивілізований світ готовий цей проект енергозбереження фінансувати. Так це ж більше, ніж два реактори. Безплатно! Чому ж ми за цю пропозицію не хапаємося? Думаю, відповідь проста — інші біля корита будуть.
Навколо АЕС Санкт-Петербурга, навколо Південноукраїнської АЕС… ліс вигорів без вогню. У нас ще ні. Й до Бога молитися соромно за здоров’я дітей, коли отак самі себе і їхнє майбутнє гробимо. Нас все ще багато, то ще не пізно
 —будьмо мудрі. 
Василь. Зуб
Вісник Малозахищених  http://zbzs.at.ua/

Источник: Хай Вей Тобі є що сказати сівтові | Прочитать на источнике