Чи поїде Україна?!

Автомобільна складова є найбільшою у транспортній сфері України. Втім, нажаль, вона залишається також і найбільш забутою чиновниками за роки незалежності, а крім того, ще найскандальнішою останнім часом. Міністерство транспорту та зв»язку від самого початку свого існування практично не приділяло автотранспорту уваги. В результаті на сьогодні в Україні практично всі автомобільні перевізники є приватниками – в усій Україні лише вісім підприємств мають статус комунальних. Втім, навіть не це найгірше. Справа у тому, що нинішні апаратчики з Міністерства транспорту та зв»язку, не надаючи перевізникам практичної допомоги, ще взялися регулювати – хто, коли і куди має їздити. Ось і виходить, що держава не має власного автопарку - ані у пасажирських перевезеннях, ані у вантажних; але при цьому активно наполягає як саме підприємець має робити свої приватні справи. Останнім часом транспортні чиновники чимало проводять показових переговорів з перевізниками, аби, насамперед, показати своєму керівництву у Кабміні активність своєї роботи. Але, якщо розібратися у цій роботі, то просто за голову хапаєшся через так звану професійність кроків Мінтрансу. Взяти хоча б нещодавній попереджувальний страйк Всеукраїнської асоціації автомобільних перевізників під стінами відомства на столичному проспекті Перемоги, 14. Керівник державтотрансадміністрації Леонід Сергієнко запевняє журналістів у тому, що нелегальні перевізники, котрі тоді приїхали на противагу ВААПу, прибули прямо під двері Мінтрансу за власною ініціативою. Але виникає логічне питання: яким саме чином мікроавтобуси змогли проїхати повз шлагбаум та блокувальні пристрої знизу під»їзда і військова охорона при цьому їм не сказала жодного слова. Пояснення дуже просте – зроблено це за дорученням все того ж Сергієнка та керівника Головавтотрансінспекції Костянтина Логутова, яким, до речі, після невдало організованого протистояння «дісталося на горіхи» від міністра транспорту та зв»язку. Сама ж позиція Йосипа Вінського також викликає чимале здивування. За весь час свого головування у Мінтрансі він лише кілька разів погодився зустрітися із автоперевізниками, котрі постійно прагнуть до діалогу із ним через величезну кількість проблем у галузі. Останнього разу це відбулося після вже згаданого страйку ВААП. Тільки Йосип Вікентійович вийшов не до страйкуючих, а на «трибуну» громадських слухань у клубі Кабміну, аби знов таки продемонструвати керівництву на Грушевського свою наполегливу роботу. Слухання відбулись, а віз і нині там. Більш того, транспортні чиновники ще більше поглибили проблему в автогалузі. Задля показовості своїх дій Леонід Сергієнко запросив на круглий стіл до Мінтрансу лише дрібних перевізників, більшість з яких складають нелегальні перевізники, та проти яких лише рік тому боровся сам заступник міністра. Під час обговорення вони всіма можливими способами намагалися перевести вимоги ВААП до площини політичних інтриг і особистих амбіцій президента асоціації Віталія Реви… Про яку політику в даному випадку йдеться мова – незрозуміло, адже такого бедламу в транспортній галузі не було за всі роки існування України. Просто такий стиль всього нинішнього складу Кабінету Міністрів: у випадку вказування на їхні помилки – відразу ж переводити все у політику. Про особисті амбіції Реви також годі й говорити – Віталій Михайлович особисто відкликав свою кандидатуру зі складу новообраного конкурсного комітету.
Взагалі-то, здається, що із нинішньою владою можна розмовляти лише з позиції сили – в іншому випадку вона не хоче чути народ, який і дозволив їй керувати державою. Наприклад, регіональні перевізники в останній місяць провели кілька попереджувальних страйків в своїх областях. З ними навіть зустрічалися кілька поважних державних чиновників. Але на практиці майже нічого не було зроблено – ось і приїхали вони на столичну кільцеву дорогу, аби власними вантажівками продемонструвати урядовцям свої проблеми. Ось цього вони злякалися – відразу почалось ворушіння і у Мінтрансі, і у Кабміні. Але знов таки, поки що лише на словах, як це було, до речі, і у липні – коли вантажівки Асоціації міжнародних автоперевізників дісталися лише під»їздів до столиці. Відтоді з величезного переліку виконано лише кілька вимог. Здається ситуація повторюється і зараз – декларуються наміри, а дій немає. Головна вимога вантажних авто перевізників – вирішення ситуації із кредитами. Адже не водії винні у безглуздості дій урядовців, котрі за півроку знищили українську валюту, зменшивши її курс більш ніж вдвічі. В цивілізованих країнах банки йдуть на величезні поступки клієнтам – дозволяючи сплачувати тільки відсотки за кредитами, аби пролонгуючи позики чи надаючи кредитні канікули. В Україні зовсім інша ситуація – банки практично не контрольовані структури, чильники держави не бажають відповідати за свої помилки, тож весь тягар кризи підприємці змушені тягнути на своїх плечах. Але терпець може увірватися у будь-кого. Не виняток і автотранспортники – про всеукраїнських страйк, ВААП попереджала ще у грудні під час своїх щорічних зборів. Здається тоді Леонід Сергієнко цілком зрозумів вимоги автоперевізників і проблеми почнуть розв»язуватися, але виявляється – ні. Апаратчики тримаються за крісла будь-якими методами – наклепами, оманою, обіцянками. Тож, напевно, знову транспортники змушенні будуть вдаватися до рішучих дій. Як наголосив президент ВААП Віталій Рева, протестні акції цілком можуть розпочатися вже за місяць. Втім, час ще залишається. Надія на порозуміння є.

Источник: Хай Вей Тобі є що сказати сівтові | Прочитать на источнике