Тимошенко – Литвин – Яценюк

   Українські політики, яких пересічний українець бачить щодня на екранах своїх телевізорів і чує по радіо, належать до такої категорії української еліти,яка до певних структурних і соціальних реформ ставиться вкрай скептично. Більшість бомонду українського політикуму в прямому сенсі виросли за часів Кучми - Медведчука. Особливо чітко це видно по Партії регіонів, яку можна назвати консервативною партією відносно до сучасної суспільно - політичної обстановки. І Блок Юлії Тимошенко (БЮТ), і «Наша Україна-Народна Самооборона» («НУ-НС»), і Блок Литвина, і Комуністична партія - партії суть консервативні, як і Партія регіонів, до сучасної політичної ситуації в Україні. З цим, безперечно можна сперечатись, але без сумнівним лишається те, що лідери цих політичних об’єднань виростали при так званому «кучмізмі». І методи управління, які були введені при Леонідові Даниловичу, залишаються і дотепер (як в Секретаріаті (та сама Адміністрація) Президента, і в Кабінеті Міністрів, і на місцях (губернатори).
     Між вищезгаданими політичними об’єднаннями і блоками багато спільних рис: вони є масовими об’єднаннями, а не кадровими; немає чітко визначеної ідеології (навіть комуністична партія все більше, заради економічної доцільності, відступається від своєї ідеології); залишаються на принципових засадах конфліктності та непоступливості (власні інтереси вищі загальних цілей) заради єдиної мети - України.
   Цей вступ був зроблений для того, щоб зняти «рожеві» окуляри з деяких читачів у тому, що певні політичні сили відстоюють чітко визначені, загально значимі ідеї. Не думаю, що викличе спротив така думка,як пряма прив’язаність політичних груп (партій, блоків) до великого бізнесу, який «править балом». І в даному випадку, захист інтересів зводиться до лобіювання меркантильних бажань великого капіталу (Не просто так Ю. Тимошенко згадує настільки вже містичного Фірташа).
   Сучасні  аналізи політичної ситуації в Україні пропонують різні моделі розвитку ситуації. Але об’єктивність таких досліджень стоїть глибоко під знаком питання, так як тема «політично замовлений результатів соціологічних опитувань» залишається актуальною вже протягом багатьох років, і залишиться такою ще досить довго.
   Що буде, якщо вибори Президента України та вибори до Верховної Ради України пройдуть в найближчий час? Які результати ми можемо очікувати?
   (Для орієнтовного прогнозу візьмемо дату проведення виборів-1 вересня  2009  року).
   Політична обстановка в Україні не дає можливості досить чітко передбачити результати виборів до найвищих органів влади, але для забезпечення достовірності прогнозів має бути забезпечена наявність певних факторів: стан економічної кризи в Україні та Світі, ситуація з мером в  м. Києві, здатність до співпраці таких політичних гравців як Литвин, Яценюк, Тимошенко; міжнародне становище України.
   Чому ключовим питанням стоїть співпраця Блоку Литвина, Блоку Юлії Тимошенко та «Фронту перемін»? 
   Якщо опиратись не на офіційні соціологічні дані, а на власний контент-аналіз відгуків на діяльність органів владі, можна зробити вже неновий висновок, що Віктор Ющенко не має жодних шансів переобратись на другий термін президентства ( тільки 2,5-3,5 % громадян вірить в таку можливість). Але маючи досить великий адміністративний ресурс, В.А. може підтримати одного з кандидатів в президенти, чим забезпечить йому приріст проценту голосів до 5-7% (можливе використання технологій, які були використані на виборах президента в 2004 році з боку кандидата від влади).
   Підтримати Ющенко може лише Яценюка, як одного з найрезонансніших молодих політиків в Україні, або одного з членів своєї політичної сили,яким може бути Кириленко.  Якщо в підтримці Яценюка Віктора Андрійовича може запевнити «містичний Фірташ», то у підтримці Кириленка Ющенко може запевнити себе сам, так як ця кандидатура «є своєю людиною» і має певну  популярністю в суспільстві (згадаймо «Нато – Так», « За Україну»).
   Не менш цікавим поворотом подій може стати підтримка Черновецького як кандидата на пост Президента України. З мільйонами Черновецького, Ющенко може забезпечити собі прохід до Верховної Ради України, а при достатній підтримці виборців і домовленостях з Партією регіонів-отримати крісло прем’єра (а Янукович отримає в такому разі місце спікера ВР). Але чи зможе Леонід Черновецький стати Президентом України під великим тиском Юлії Володимирівни – питання іншого дослідження.
  Я абсолютно відкидаю приєднання до такої команди( «Черновецький + Ющенко») Яценюка, так як він акумулює в собі досвід Луценка, який заради посади приєднався до «програшної» команди, чим втратив свій рейтинг. Але я не виключаю появи в команді Президента Соціалістичної партії на чолі з екс-головою Фонду Державного майна України Семенюк - Самсоненко.
    Цікава ситуація для Юлії Володимирівни Тимошенко як одного з кандидатів на найвищу державну посаду.  На західній Україні вони буде воювати, якщо не досягне певних політичних домовленостей, з «Фронтом перемін» і ВО «Свобода», в центральній Україні – з Блоком Литвин. Про схід і південь України говорити не приходиться. Чи зможе БЮТ на чолі з Тимошенко отримати більшість у Верховній Раді і пост Президента? Думаю, що ні. В політичній науці існує тенденція, що пропрезидентська політична сила ніколи немає більшості голосів в парламенті. Це підтверджують і вибори до Верховної Ради в 2006, 2007 роках. Аналогічну маємо практику і в світі.
   Для того, щоб досягнути бажаного результату,а це і пост Президента,і «свій» прем’єр міністр (для цього треба мати більшість в парламенті), для цього необхідно домовлятись. Найбільш реальними партнерами Юлі можуть стати саме Литвин з однойменним блоком  і Яценюк з «Фронтом перемін».
   До рядів Тимошенко може долучитись Гриценко з своєю «Громадянською позицією» та Луценко з «Народною самообороною».
   Арсеній Яценюк як кандидат в Президенти України без підтримки «метрів» політики сам не зможе пройти на цей пост, якщо вибори пройдуть 1 вересня. Це пояснюється низьким рейтингом політика і неможливість створити в короткі строки широкої сітки агітаційних штабів. Ситуація може повністю змінитись, якщо вибори пройдуть в Конституційний термін і «Фронт перемін» буде активно профінансований великим бізнесом, зокрема і Фірташем, про якого згадувала не раз Ю.Тимошенко. Власних мільйонів Яценюка не вистачить.
  Володимир Литвин же може сподіватись, судячи з його рейтингу, лише на місце в новій коаліції, яка буде створена після парламентських виборів. Якщо Блок Литвина пройде до Верховної Ради України, і економічний стан країни не  зміниться, можна припустити, що «золота акція» за лишиться за цією політичною силою. Але також не можна забувати, що електоральна база Литвина-аграрії. При можливості впровадження законів, які будуть регламентувати реформи в сільському господарстві, Блок Литвина отримає додаткові «дивіденди» від виборців у вигляді більшої кількості членів Блоку у Раді.
   Вибори, що можуть пройти досить таки скоро, стануть війною не програм, не партійних організацій, а компроматів. Компромат-це дешево. І в такому разі, українська громадськість може дізнатись «такі факти», що можуть суттєво по впливати на рейтинг кандидатів, але навряд дадуть можливість оновити політичну еліту, відправивши попередню у «нафталін». 
    Дмитро Раімов  спеціально для  Хай Вей
  
    

Источник: Хай Вей Тобі є що сказати сівтові | Прочитать на источнике