Зайва земля у напівголодній державі

Новий сільськогосподар­ський рік розпочнеться незабаром. Тільки цього разу він буде особливо складним. І річ не лише в погодних умовах (сподіваємося, небо буде до нас милосердним), а у фінансових умовах. Бо на відміну від попереднього року розпочинати його доведеться в розпал фінансової кризи.
І якщо раніше фермери не мали особливого клопоту, де діс­тати гроші на посівну, то тепер їм доведеться добре над цим помізкувати.
“Коштів від попереднього врожаю вже немає, а взяти кредит неможливо”, – розповів “Газеті” власник фермерського господарства, розташованого в селі Зіболки Жовківського району, Петро Федина, який володіє 100 гектарами ріллі, де вирощує овочеві культури. За словами фермера, тут вирощують практично весь асортимент – від картоплі й буряка, а також займаються пакуванням вирощеної продукції. Його клієнтами є більшість львівських супермаркетів. Досі підприємство мало 700000 гривень кредиту й щомісяця сплачувало 11000 грн. відсотків. Хоча для господарства це були немалі гроші, однак завдяки непоганому обороту фермерові якось удавалося зводити кінці з кінцями. А тепер банки або взагалі не дають кредитів, або ж вимагають платити 36-40%. Якщо фермер погодиться на такі умови, то йому або доведеться розпродати всю тех­ніку, щоб погасити борги, або господарство збанкрутує.
Голова комісії АПК Львівської обласної ради Роман Кузьмич запевнив “Газету”, що значну час­тину проблем удасться вирішити до початку посівної за допомогою уряду. Це й питання компенсації банківських кредитів, і пільгове постачання солярки для потреб сільського господарства. Щодо Львівщини, то вона так само підтримуватиме аграріїв. Однак, оскільки обласний бю­джет не гумовий, із грошима складно, тому їх отримають не всі. Кошти підуть лише на під­тримку пріоритетних галузей сільського господарства. Для Львівщини такими є насамперед тваринництво, кормовиробництво, а також овочівництво, зокрема вирощування картоплі. Також в області започаткують низку нових програм. Наприклад, виділять 500 тисяч гривень на під­тримку господарств, у яких вирощують чотири і більше голови великої рогатої худоби. “Щодо овочівництва, то тут особлива підтримка не потрібна, – зазначив пан Кузьмич, – оскільки в області і без того перевиробництво овочевих культур”.
Та попри оптимізм депутата, мовляв, чим зможемо – допоможемо, реальні числа є доволі сумними. Адже якщо торік на програми розвитку АПК із бюджету області виділили 8925 тисяч гривень, то цьогоріч у його проекті заплановано 7180 тисяч. При цьому єдина програма, фінансування якої пропонують збільшити з 2650 тисяч до 3600, – під­тримка розвитку тваринницт­ва. Крім цього, незмінним залишилося фінансування програми насінництва – 80 тисяч гривень. Видатки на всі інші обласні депутати хочуть скоротити, а найбільше може постраждати програма підвищення родючості ґрунтів – з 2400 тисяч до 600 тисяч.
Те, що овочівникам цьогоріч доведеться розраховувати зде­більшого на свої сили, Петро Федина вже усвідомив. І, як це не прикро, планує залишити близько третини землі під пар: краще в такій ситуації обробити те, що його господарство “потягне” без кредитів, аніж наступного року стати банкрутом. При цьому він не єдиний фермер, хто планує скоротити посіви. Кілька його колег так само засіють менше.
“На жаль, нам доведеться фактично починати все спочатку, як це доводилося робити десять років тому”, – каже фермер.
Утім кредити – не єдина проб­лема. Як не дивно, але багато що в сільському господарстві прив’язано до долара. Наприклад, сортове насіння. Його вироб­ницт­во в Україні зведено практично до нуля. Петро Федина роз­повів, що Оброшинський інститут, який донедавна займався його вирощуванням, припинив роботу – немає державного фінансування, великих замовлень від фермерів так само. Втім Роман Кузьмич вважає, що великої проблеми в цьому немає. Адже й без того найкращі сорти насіння мають голландське або ж ізраїльське походження. Ізраїльтяни, за його словами, ведучи сільське господарство в пустелі, навчилися вирощувати настільки якісне насіння, що нам їх усе одно не перевершити.
Та економічна криза означає і те, що незабаром люди можуть знову потягнутися в села – за відсутності роботи в містах вижити там буде значно легше.
Олександр Сирцов

Источник: ЛЬВІВСЬКА ГАЗЕТА | Прочитать на источнике