Хмелярство як національна гордість

Нещодавно серед львівських студентів довелося проводити низку соціологічних опитувань на тему їхньої обізнаності з еко­номікою сусідніх країн (результати висвітлювала “Львів­ська газета”). Ось що вразило в опитуванні щодо Чехії – всі респонденти майже одностайно вважають її важливим національним продуктом пиво, а відтак і виробництво хмелю й солоду. Саме в чеському хмелярстві в дивний спосіб перемішались історія, національні традиції та сучасна високо конкурентна економіка.
Початок хмелярства на території сучасної Чехії сягає глибини століть. Уже в XV-XVI ст. хмелярство тут мало загальне поширення, тому вважають, що початок галузі слід зараховувати до XIV століття. Доступні архівні джерела свідчать про вирощування хмелю в цей період, є достовірні свідчення первинних технологій його переробки та використання в пивоварінні. Звичайно, спочатку шишки хмелю збирали з жіночих рослин на берегах потоків, річок, на околицях лісу. Хміль використовували для варіння пива, медовух, лікувальних травосумішей і для приготування чаю. Існують дані про використання хмелю в лікувальних цілях у ті часи. Однак із зростанням попиту на хміль, зумовленим і збільшенням населення, і поширенням виробництва пива, збиральні технології не забезпечували необхідної кіль­кості шишок, а їх якість була неоднорідною та неприйнятною. Розпочали вирощування хмелю на штучних плантаціях, що спонукало до певної несвідомої селекції.
Хмелярство ставало реаль­ністю господарського життя. Так у тогочасних монастирських документах можна відстежити наявну в ті часи повинність не лише працювати на хмільнику один-два дні на тиждень, й обов’язок постачання тичок (для прикладу – 15 возів із трьох сіл, що належали монастирю Мніхув Градецький). Інвентарні книги тих часів засвідчують наявність у багатих господарствах запасів сухого хмелю та солоду. В геральдичних матеріалах уже із середини XIV століття (герби, печатки, орнаменти прапорів тощо) також можна віднайти зображення хмелю, а це свідчить про його значну роль у щоденному житті й економіці.
Приблизно на межі XIV-XV сто­літь під впливом виявлення найсприятливіших територій виробництво хмелю концентрується в найбільш придатних регіонах, насамперед в околиці Жатець. А Жатець у сучасній Чехії знають усі! Поступово вдосконалюють технології вирощування, системи опорних конструкцій, способи сушіння і зберігання хмелю. Його вплив на тогочасне життя стає все відчутнішим. У цих доволі несприятливих для сільськогосподарської діяльності місцевос­тях важко давалося виробництво хліба, молока чи м’яса. А хміль і пиво давали стабільні доходи. Свідченням того є тогочасна приказки (в перекладі) – “Пивовар, вівчар і рибалка багачам дає в комору”.
1585 року лікар, математик, астроном Тадеуш Гаєк створив один із ранніх творів про пиво – De Cerevisia etc., в якому чи не вперше в чеських літературних джерелах визначено пиво як “напій із води, зернових і квітів хмелю”, а про хміль стверджує: “хміль пиво робить не лише пивом, й добрим пивом, і сприяє його витримці та здоров’ю того, хто його п’є”.
Жатецький хміль і нині є найважливішим і найпоширенішим сортом чеського хмелю. Тривалий час у Чехії культивували лише цей сорт у різних клонових варіаціях. Ба більше – чи не всі нові сорти створено на основі саме класичного жатецького хмелю. А виразною особливістю саме жатецького хмелю є високий уміст поліфенолів. Вони разом із золотистим солодом формують неперевершений смак пива!
У сучасній Чехії збережено і примножується чимало хмелярських традицій, пов’язаних з історичним минулим. Одними з таких традиційних свят є фестиваль хмелярства в Жатцю (Chmelfest) та щорічне святкування останнього пагона хмелю (Doсesna). Один фестиваль на початок хмелярської компанії, інший на завершення (молоде пиво за аналогією молодого вина). Цікавим фактом є участь і освячення фестивалю й інших хмелярських свят у протестант­сько-католицькій країні саме православного священика.
Нині найбільшими чеськими пивоварами є Плзенський пивовар (Plzensky Prazdroj), пивовар Старопрамен (Staropra­men) і Будейовицький Будвар (Budejovycky Budvar). Щось із цього асортименту потрапляє на наші українські столи, але мушу визнати, це пиво віддалено нагадує наточений із бочки пінис­тий напій у класичній чеській господі!
Бо справді унікальні та неперевершені за смаком сорти пива варять у доволі поширених міні-пивоварнях. Поважні готелі та ресторани вважають за честь мати власний бровар. На сьогодні в Чехії діють 47 промислових пивоварів і понад 300 міні-броварів у ресторанах. Продумана спеціальна господарська та податкова політика Чехії спрямована на заохочення діяльності міні-пивоварних виробництв. Саме вони, а не гіганти хмільної індустрії, отримують певні економічні преференції. Адже для нащадків важливо зберегти смак справжньо­го класичного продукту та його регіональні розмаїття.
Чехи пишаються власними традиціями хмелярства та пивоваріння, вважаючи їх частиною власної культури, національних традицій і самоідентичності. З іншого боку, хмелярство є важливою складовою чеської економіки, а чеський хміль – символом фахового підходу та якіс­ної праці. Побут і щоденне життя більшості чехів не можна уявити без якісного пива, хоча воно займає дещо інше місце в їхньому житті, ніж це можна спостерігати в Україні. Пиво для більшості чехів є радше засобом для спілкування та релаксації після щоденної клопіткої праці, ніж слабоалкогольним напоєм для розваг і проведення часу. Повагу до пива перенесено на хмелярів і солодовників як постачальників важливих складників для пивоваріння. А хміль і хмелярство є насправді предметами національної гордості чехів.
Якісна праця, професійний підхід, компетентність і відповідальність – це такі самі важливі, а, можливо, й значиміші національні продукти, ніж чорноземи чи запаси нафти. Адже самих заклинань словами “житниця Європи” замало – треба переконати Європу в тому, що наш коровай справді буде щороку смачним, повноцінним та якісним.
А щодо пива у Львові, то знайдеться тисяча експертів, які з глибокою ностальгією згадують класичне “Львівське пиво” з червоними етикетками. Багато чого не вміли тодішні пивовари, але їхнє пиво було справді смачним і корисним.
Юрій Губені – доктор економічних наук, професор, прихильник пива з тривалим стажем

Источник: ЛЬВІВСЬКА ГАЗЕТА | Прочитать на источнике