Максим Павленко був одним із головних творців кубкової перемоги “Тайму” над кам’янець-подільською “Фортецею”. Досвідченому футзалістові знадобилося менше, ніж іншим “таймівцям”, часу для того, аби адаптуватися до нестандартного майданчика. Два роки Максим грав у чемпіонаті Казахстану, де часто доводилося проводити двобої в екстремальних умовах.
– Максиме, дехто каже, що ви оформили хет-трик, а інші – що лише дубль, бо один гол у власні ворота забив гравець “Фортеці”. Насправді, скільки ви забили?
– На моєму рахунку два голи. В одному з епізодів Скорий прострілив на мене, на дальню штангу, після чого захисник “Фортеці” підставив ногу – і м’яч залетів у сітку воріт. Не кожен міг побачити, що це був автогол, але я підійшов до судді та сказав, хто забив цей м’яч.
– Загалом які враження від гри, від суперника?
– Навіть програючи в рахунку, “Фортеця” продовжувала грати від захисту. Коли рахунок був 4:1 на нашу користь, суперник усе одно не думав про атаки. Мені це не сподобалося. А загалом кам’янець-подільська команда – непоганий колектив як для першої ліги.
– Наступний двобій “Тайм” проведе проти “Єнакієвця”, який несподівано вилетів із розіграшу Кубка...
– Через виліт “Єнакієвця” з Кубка завдання здобути у грі з ним три очки стає для нас удвічі складнішим. Тепер вони зосередять усі свої сили на вдалому вис­тупі в чемпіонаті. Після повернення з Кам’янець-По­діль­ська ми тренуємося на скороченому майданчику – такому, який буде в Єнакієвому. Наш суперник дуже серйозно налаштовуватиметься на цю гру, тому для нас важливо не програти їм саме в психологічній підготовці. Потрібно дуже відповідально поставитися до цього матчу. Тоді все буде гаразд.
– “Тайм” і “Єнакієвець” є пре­тендентами на нагороди чемпіонату. До списку претендентів також традиційно усі зараховують “Енергію” та “Шахтар”. Як гадаєте, хто ще може потрапити до трійки найкращих?
– “Планета”, “Ураган” – ці команди непогано підсилилися. Не варто списувати і “Локомотив”, за який виступають дос­відчені гравці. Зі Львова три команди боротимуться за медалі. Крім “Тайму” та “Енергії”, амбіції піднятися на п’єдестал має ще й ТВД. Кількість команд, які ставлять перед собою максимальні завдання, зросла, оскільки більше людей тепер хочуть вкладати гроші в наш вид спорту. Безумовно, це піде на користь українському футзалу. Мені зда­ється, що теперішній чемпіонат найсильніший за останні десять років. Думаю, інтрига протримається до завершальних турів.
– Якщо рівень чемпіонату зростає, чому нашим командам не вдається бодай потрапити до фіналу чотирьох Кубка УЄФА? Торік цього не вдалося зробити “Енергії”, в цьому сезоні ні з чим із єврокубкового походу по­вертається “Шахтар”...
– Українським командам не вистачає практики виступів у міжнародних матчах. Одна річ – гру-дві впродовж року проводити в Москві, як це робить той самий “Шахтар”, а інша – робити це значно частіше. Приміром, раз на місяць, коли з’являється “вікно” в чемпіонаті, відразу проводити спаринги з іноземними командами. Тоді буде прогрес. Не секрет, що рівень росій­ської Прем’єр-ліги значно вищий, ніж української. А наслідувати потрібно лише найкраще, тому варто частіше проводити товариські поєдинки з росіянами. Два роки тому, коли грав у Казахс­тані, ми вперше поїхали в Європу за ігровою практикою. Спершу ніяковіли, але наступні двобої в Москві проводили впевне­ніше, а згодом на рівних протистояли іспанцям. У підсумку поступилися, але грали гід­но. Тож потрібно потроху набувати міжнародного дос­віду, який може компенсувати тактичні чи технічні огріхи. Ду­же важливо набути психологічну стійкість у міжнародних поєдинках.
– Ви згадали про Казахстан. Можете докладніше розповісти про цю сторінку у своїй кар’єрі?
– Грав за команду з Актюбін­ська. В нас було чимало легіонерів. У команді грало п’ятеро українців. В Алмати грало семеро бразильців. Ці дві команди в українській вищій лізі також могли б очолювати турнір­ну таблицю, а ось інші казах­ські команди суттєво поступаються за рів­нем. Інфраструктура в клубів теж гірша за україн­ську. Два роки грав у Казахстані. Вважаю, що набув там досвіду, принаймні не шкодую, що колись прийняв таке рішення. Тепер хочу з “Таймом” стати чемпіоном України. Двічі був віце-чемпіоном і двічі фіналістом Кубка України. Нині хочеться стати першим у цих двох змаганнях.
– Тож після Казахстану вузький зал у Кам’янець-По­діль­ську чи Єнакієвому вас особливо не дивує?
– Так, справді, в Казахстані ми грали ще в гірших залах, аніж у Кам’янець-Подільському. Хлопцям перед грою з “Фортецею” сказав, що буває і гірше, не варто зациклюватися на розмірах залу. Основне – налаштуватися на гру.
– Футзал у Казахстані популярний?
– Там багато аматорських команд, які грають на першість міста, але професійних колективів мало. Дуже дорого утримувати клуб вищої ліги, небагато людей хоче цим займатися. Ті ж перельоти відбивають бажання грати професійно. Приміром, мені доводилося їхати потягом на виїзну гру впродовж трьох діб. Уявіть, майже тиждень витрачав лише на дорогу.

Источник: ЛЬВІВСЬКА ГАЗЕТА | Прочитать на источнике