Чому так завжди? Чому, коли полюбиш, тебе відразу ж покидають? Чому, коли відкриєш своє серце комусь, у нього кидають каміння? Банально звучать рядки з вірша:

Квітки любові розквітають

Єдиний раз, єдиний раз...

Краще було б, щоб ці квіти взагалі не розцвітали, тоді людина не знала б тієї душевної травми, не носила б такої рани в серці, бо таке почуття, як кохання, в чому переконалась не тільки я, приносить лише біль, нестерпний біль або ж самозречення (коли це справді буде всевишня любов). Так, саме самозречення, адже досі пам’ятаю фразу викладача філософії, що кохання буде справжнім лише тоді, коли закохані ладні піти один заради одного на смерть – як Ромео і Джульєтта. Але таке буває лише у казках... А сьогодні... Де ви бачите сьогодні справжнє кохання? Дівчата, коли вас запрошують на побачення, дарують квіти – це ще не означає, що вас люблять. Є у наших сусідів-росіян одна приказка: «Поматросит – и бросит»...

Источник: Молодіжна газета Вінничини | Прочитать на источнике