Хто лише не брався господарювати у Северинівці. І ті інвестори, які з трудом відрізняли корову від бугая, і ті, які крали все підряд.

Виключна більшість їх канула в Лету, а з ними і добро колишнього багатого господарства. Десятки людей не один рік мучаться по судах, виконавчих службах, поклони б'ють у високопосадовців Вінниці, Києва у надії, що ті допоможуть вирвати хоч зароблену важким трудом зарплату, не кажучи вже про дивіденди на паї. Але ви знаєте, які у нас суди... Зневірилися люди, озлобилися, але й мудріші стали, біда навчила.

Самим «крайнім інвестором» у них виявився на цей час Григорій Миколайович Калетнік. Той, що і областю керував нашою, і був народним депутатом від партії Януковича, а тепер, як недавно писали газети, виявився третім у рейтингу найбагатших людей Вінниччини.

За його словами, він із своєю командою вже три роки господарює у Северинівці! Але за результатами діяльності зі своїм кумом Миколою Івановичем Олійником далі, ніж виконання умов договору не пішов. Тому ні дороги, ні соціальна сфера допоки ще не підтримується інвестором.

Днями у Будинку культури щиро і добросовісно Калетнік признався громаді, що це він засновник ТОВ «Северинівське — плюс», який має контрольний пакет акцій.

18 серпня вирішив провести у Северинівці збори власників земельних і майнових паїв з метою схилити їх до того, щоб вони віддали в оренду аж на десять років свою землю — єдине, що у них, власне, вже й залишилося з того, що може скласти до бідолах інтерес акул бізнесу.

«Ми не погоджуємося з розміром орендної плати!» — ці слова були найдобріші зі всього лексикону селян. «У вас є совість?!» — зокрема говорив Олександр Качалаба, який все життя відпрацював у селі, на адресу Миколи Олійника під оплески залу.

До речі, атака на пана Олійника була така масова, що, врешті-решт, Григорій Миколайович став... погоджуватися з атакуючими. Він поскаржився залу на те, що і сам ледве справляється з цим чоловіком, який все життя працював бухгалтером. «Олійник є моїм кумом», – якось приречено признався пан Калетнік. Але й це не врятувало.

Тоді він став пропонувати іншим очолити господарство, але і цим не задобрився. «А хто ж тут Олійник?!» — добивалися люди. «Він — голова спостережної ради», – відповів Григорій Миколайович. Дісталося і призначеному директорові.

Отака гаряча «розминка» тривала мало не дві години. Екс-нардеп в основному мужньо мовчав, даючи можливість робити з Олійником і іншими своїми компаньйонами те, що робить свиня з кабаком.

Врешті-решт, Григорій Миколайович заявив, що більш, як на півтора відсотка орендної плати не буде укладати договори оренди з пайовиками землі. Люди вмовляли хоча б два з половиною відсотка. І треба ж таке — того самого ранку, коли йшли ці збори, обласне радіо передало інформацію про те, що керівники області звернулися до інвесторів з пропозицією у цей дуже врожайний рік видати людям не по півтора, а не менше, як по три проценти орендної плати.

У цьому році Ямпільський район отримав небувалий вал зерна. Та й в Северинівці ним забиті всі склади. Тому люди й вимагали підвищення орендної плати. «Голосувати! Давайте голосувати!» — вимагав зал. Все йшло до того, що Григорій Миколайович зараз на власні очі побачить, як проти його десятирічної ідеї ці прості люди відкритим голосуванням сміливо проголосують. Він намагався зі всіх сил переконати їх, що підписувати чи не підписувати десятирічний договір оренди це справа індивідуальна, що це зовсім не страшно, що він добра людина, що він чудово розбирається у сільському господарстві, а вони трималися гуртом! «Не все вирішується голосуванням», – врешті сказав і несподівано вийшов із залу.

А вони всі залишилися! Зал ще тривалий час обговорював те, що сталося, але без Григорія Миколайовича... Власне, збори завершилися тим, з чого почалися. Хоча, як відомо, нічия у спорті іноді дорівнює великій перемозі...

Источник: Вінницька обласна щотижнева газета "33 канал" | Прочитать на источнике