Наслідки не сплати авансового внеску з ПДФО фізособою-«загальником»

Фізичні особи – підприємці (далі – ФОП) подають до контролюючого органу податкову декларацію про майновий стан і доходи (далі – Декларація) за місцем своєї податкової адреси за результатами календарного року у строки, встановлені Податкового кодексу України (далі – ПКУ) для річного звітного податкового періоду, в якій також зазначаються авансові платежі з податку на доходи фізичних осіб (далі – ПДФО). Норми встановлені п. 177.5 ПКУ.
Так,з гідно з пп. 177.5.1 ПКУ авансові платежі з ПДФО розраховуються платником ПДФО самостійно згідно з фактичними даними, обліку доходів і витрат, що ведеться згідно з п. 177.10 ПКУ, кожного календарного кварталу та сплачуються до бюджету до 20 числа місяця, наступного за кожним календарним кварталом (до 20 квітня, до 20 липня і до 20 жовтня). Авансовий платіж за четвертий календарний квартал не розраховується та не сплачується.
Якщо результатом розрахунку авансового платежу за відповідний календарний квартал є від’ємне значення, то авансовий платіж за такий період не сплачується.
Водночас пп. 177.5.3 ПКУ визначено, що остаточний розрахунок ПДФО за звітний податковий рік здійснюється платником самостійно згідно з даними, зазначеними в річній Декларації, з урахуванням сплаченого ним протягом року ПДФО на підставі документального підтвердження факту його сплати.
Згідно з п. 57.1 ПКУ платник податків зобов’язаний самостійно сплатити суму податкового зобов’язання, зазначену у поданій ним Декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого ПКУ для подання Декларації, крім випадків, встановлених ПКУ.
Якщо граничний строк сплати податкового зобов’язання припадає на вихідний або святковий день, останнім днем сплати податкового зобов’язання вважається операційний (банківський) день, що настає за вихідним або святковим днем.
Однак, якщо ФОП несвоєчасно сплачується сума самостійно визначеного зобов’язання з ПДФО, то до платника ПДФО застосовується відповідальність у вигляді штрафних санкцій відповідно до ст. 124 ПКУ.
Крім того, при нарахуванні суми грошового зобов’язання, визначеного платником податків або податковим агентом, у тому числі у разі внесення змін до податкової звітності внаслідок самостійного виявлення платником податків помилок відповідно до ст. 50 ПКУ, – після спливу 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов’язання нараховується пеня (пп. 129.1.3 ПКУ).
Згідно з п. 129.4 ПКУ на суми грошового зобов’язання, визначеного пп. 129.1.3 ПКУ (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені), нараховується пеня за кожний календарний день прострочення його сплати, починаючи з 91 календарного дня, що настає за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов’язання, включаючи день погашення, із розрахунку 100 відс. річних облікової ставки Національного банку України, діючої на кожний такий день.
Враховуючи викладене, до ФОП на загальній системі оподаткування за не сплату, або несвоєчасну сплату суми грошового зобов’язання, визначеного ним в річній Декларації, застосовується відповідальність у вигляді штрафних санкцій та пені.
При цьому враховуючи, що остаточний розрахунок ПДФО за звітний податковий рік здійснюється платником самостійно згідно з даними, зазначеними в річній Декларації, з урахуванням сплаченого ним протягом року ПДФО на підставі документального підтвердження факту його сплати, штрафні санкції за несвоєчасну сплату авансових платежів не застосовуються.