Академія «З країни в Україну»: на шляху до культурних змін

В кожному куточку України є люди ініціативні та амбіційні, які прагнуть розвивати суспільство та змінювати країну на краще. Саме таких людей з 11 міст на Сході та Півдні України зібрала разом Академія фестивалю «З країни в Україну».

Академія – це унікальна освітня програма з проєктного менеджменту в культурній сфері, де учасники мають можливість здобути структурні знання від провідних спеціалістів. Понад 100 учасників, що пройшли попередній відбір, утворили 11 команд у відповідних містах: Слов'янську, Краматорську, Бахмуті, Дружківці, Добропіллі, Мирнограді, Станиці Луганській, Старобільську, Щасті, Маріуполі та Херсоні.

Академію проводить Фундація соціальних інновацій «З країни в Україну» в рамках підготовки до сьомої хвилі однойменних фестивалів. Саме тут всі здобуті знання та навички з проєктного менеджменту, комунікацій, фандрейзингу та побудови командної роботи учасники застосують на практиці, і долучаться до проведення масштабного фестивалю у своєму місті.

Ідея Академії полягає в спільному навчанні представників з різних сфер діяльності – громадського сектору, влади та бізнесу. Такий досвід допоможе учасникам ефективніше взаємодіяти в майбутньому та реалізовувати вже власні проєкти.

Ми обрали трьох героїв Академії, щоби докладніше дізнатися про їх враження, успіхи та сподівання від навчання.

Перша, з ким ми вас хочемо познайомити – це Жанна Бойчук-Шиманська.
У свої 27 років, Жанна обіймає посаду директорки Приморського інклюзивно-ресурсного центру в місті Маріуполь. Центр займається наданням психолого-педагогічної допомоги дітям з особливими потребами.

— Які відкриття ви зробили для себе в ході навчання в Академії? Що найбільше подобається?

— Я вже проходила тренінгові навчання, курси з написання проєктів, з їх реалізації, але про те, як правильно це зробити, я більш детально почула саме на лекціях Академії.
Мені дуже подобається, як в Академії відібрали людей. Відчувається, що ми дуже «різношерстні», різновікові, і ніби виточуємося один об одного, як камінці, і вчимося один в одного.
Подобається, що є команда. У кожній темі були люди, які у ній спеціалізуються, розуміють і можуть дати певний фідбек: що ось це важливо в цій темі, а на це не потрібно розпилюватися.

— Які ваші очікування від навчання в Академії? І які здобуті знання ви вже встигли застосувати у вашій сьогоднішній роботі?

— Маю надію, що у майбутньому зможу самостійно організувати фестивалі, які будуть стосуватися дітей з особливими освітніми потребами та їх соціалізації.
Вже, здобувши певну частку знань в Академії, буквально 3 дні тому, дописала проєкт і надіслала його на розгляд конкурсній комісії.

— Що ви можете порадити тим людям, які тільки зараз замислюються, стосовно того, щоби стати активістом у своєму місті?

— По-перше, знайти однодумців. По-друге, здійснити пошук у собі ресурсу, й оцінити здоровим глуздом, що ти можеш зробити, а що тобі не під силу, і відмовлятися від цього одразу.

— І останнє питання – на вашу думку, чого бракує вашому місту?

— Я б хотіла додати більше доступності для дітей і людей із вадами розвитку. Для людей із порушеннями опорно-рухового апарату, а також із порушеннями слуху та зору. Щоби вони могли соціалізуватися й бути на рівних з основною масою людей.
Якщо говорити про людський чинник, то хотілося б більше толерантності й терпимості один до одного.


Наша друга героїня – Євгенія Бєлова, 38 років. Працює ведучою заходів у її рідному місті Добропіллі та в регіонах.

Жага до творчої реалізації, привела Євгенію до нинішньої професії. Але вона не припиняє розвиватись і хоче вийти на інший рівень, за чим і прийшла в Академію.

— Скажіть, як вам навчання в Академії та що цікавого ви встигли для себе відкрити?

— Саме навчання – я від нього просто в захваті!
Коли мені сказали про цю Академію, я не зовсім зрозуміла, чому саме мене запросили? Але потім усвідомила, що це саме те, що треба для мене! Бо окрім приватних заходів, я хотіла робити щось більше для свого міста.

В Академії мені цікаво все, що стосується ментального здоров’я.
Сподобалося, що нас вчать, як правильно ставити цілі та їх розбирати.
І круто, що є прикладний матеріал. Його можна застосовувати в різних галузях свого життя, у тій справі, якою займаєшся.

Також радію, що потрапила в україномовний простір, я цього дуже хотіла. Але все ще думаю російською, бо перебуваю у такому середовищі, де всі російськомовні. Навіть донька каже: «Хотіла би спілкуватися українською вдома».

— Який найбільший челендж у навчанні в Академії ви для себе бачите?

— Посадити те зерно, яке б проросло зміною в емоційному та ціннісному настрої наших громадян. Це і ціль, і певний челендж для нашої команди.

— Що з того, що ви вже вивчили в Академії, можете застосувати у вашій діяльності?

— Є ідея створити свій інфопродукт. Карантин не дуже поєднується з професією ведучої, яка має працювати тільки в офлайні.
І це навчання, як ніколи доречно, формує всі ці знання та поетапні дії. Тобто у своїй діяльності я стовідсотково зможу це застосувати.

— Що ви можете порадити тим, хто зараз тільки замислюється стати активістом у своєму місті?

— Виходить тільки в тих, хто діє. Можна все життя готуватися і не зробити навіть першого кроку в напрямку до своєї цілі.

— І останнє питання – на вашу думку, чого бракує вашому місту?

— Коли ми почали обговорювати в команді, то прийшли до того, що в нас немає культурних місць для відпочинку. У нас невпорядкований парк. Є ставок, але він також занедбаний.
Але в нас став відроджуватися спорт, тому що в нас побудували хороший спорткомплекс. Тобто молодь, нове покоління, тягнеться до інших стандартів та іншого виду культурного відпочинку, але їм для цього не вистачає майданчиків.


Ще один герой нашого інтерв’ю – Ярослав Бойко з Краматорська. Ярославу 39 років, він засновник та голова громадської організації Клубу рибалок України. Під його управлінням також функціонує всеукраїнський проєкт ТатоHub – простір відповідальних чоловіків. Його головною ідеєю є те, що батько й мати – рівні між собою.
Таких ТатоHub стає все більше й більше в Україні, але Ярослав прагне до масштабування в усі міста країни та навіть за її межі.

— Що саме вас переконало навчатися в Академії та що ви можете застосувати з навчання у своїй роботі?

— Взагалі, мені дуже подобається формат того, як проходить навчання. Як позиціонується фестиваль. Як це робить Фундація. Це для мене більше є досвідом у тому, як може працювати моя організація, до чого треба прагнути. Тому що я також прихильник якості, і цю якість я бачу саме у фестивалі та в Академії.

— Що ви можете порадити тим, хто зараз тільки замислюється стати активістом у своєму місті?

— Бути завжди залученим у те, що ви робите. Запитайте в себе: що я можу туди привнести? Навіщо це мені потрібно? Коли ви дасте собі відповідь на ці запитання – вам стане все зрозуміло.

— Розкажіть, чого, з вашої точки зору, бракує місту й що би ви в ньому змінили?

— Не вистачає локального туризму, який буде показувати, що наше місто, хоч воно й позиціонується, як машинобудівне, може відображати в собі дух людей.
У нас люди настільки різнопрофільні, що якщо ми будемо проводити екскурсії для наших гостей заводами, нашими місцями відпочинку, центром, спілкуватися з громадськими діячами, з простими людьми – то ми надамо відображення самої душі міста.

Академія – це ідеальна можливість для самореалізації, можливість через навчання перейти від бажання до дій! Навчання в Академії надихає, направляє, створює ком’юніті однодумців зі спільними цілями та цінностями. І ті знання, що здобувають учасники, пройшовши всі етапи навчання, не обмежуються фестивалем «З країни в Україну», а залишаються для застосування у власних масштабних проєктах та сміливих ідеях, що розвиватимуть культуру та суспільство.

Усі, хто прагне відкрити для себе нові горизонти можливостей та зробити кращим рідне місто, можуть надихнутися прикладом наших героїв та приєднатися до Академії наступного року!

*****
«З країни в Україну» – це 7 років організації масштабних культурно-просвітницьких подій, 84 міста України, та 20 напрямів невпинної роботи з ключовою ідеєю – формування нової української ідентичності та якісних позитивних змін в Україні.
Проведення фестивалів «З країни в Україну» стало можливим завдяки щирій підтримці американського народу, наданій через Агентство США з міжнародного розвитку (USAID). Більше інформації про фестиваль на офіційній сторінці у фейсбуці та на сайті Фундації соціальних інновацій «З країни в Україну».