Мандрівний Docudays UA продовжує радувати учасників Кіноклубу Кременчуцької виховної колонії потужними стрічками

10 грудня 2020 року, в День прав людини, вихованці державної установи «Кременчуцька виховна колонія» переглянули та обговорили спільний проєкт двох шведських режисерок: Еллен Фіске, Еллінор Халлін – документальну стрічку «Голубки з передмістя».
Юнаки стали свідками історії дорослішання бунтівної дівчини-підлітка Джемми, яка мешкає в бідному передмісті Глазго. Клімат, у якому зростає дівчина, складно назвати сприятливим: єдина перспектива підлітків із Мотервелла, де насильство сприймається як норма, – це випадково завагітніти чи сісти за ґрати. Та навіть за таких обставин, з обрізаними крилами за плечима, тамтешні «пташки» продовжують свій політ. У Глазко панує атмосфера масового безробіття, вуличних бійок, брутальної лайки, алкоголю, наркотиків та озлобленості. Головну героїню стрічки ще зовсім маленькою залишили батьки дідусеві, який намагається витягти її з «чорного» простору. Дідусь відкриває залу для боксу і раз на тиждень проводить там виставку голубів, вважаючи, що ці заняття дадуть Джеммі й місцевим колишнім в’язням новий сенс життя. «Чи дасть це Джеммі й місцевим колишнім в’язням новий сенс життя? чи не замало цього, щоб спрямувати енергію дівчини з вулиці в нове русло?» - на ці та інші питання відповіли підлітки колонії, впізнаючи у героях фільму самих себе. Глядачі разом з авторами фільму намагалися знайти відповіді на питання:
- Чому ці молоді люди стали такими?
- Батьки не займалися їхнім вихованням, бо були на заробітках?
- Суспільство втратило моральні авторитети?
- Діти не читають книжок?
- Не бачать для себе якоїсь мети у майбутньому?
- Не привчені з дитинства працювати?
- Дбати про членів родини?
- Не мають захоплень і тому руйнуються зсередини?

Під час роботи в групах вихованці для себе виокремили головні причини скоєння саме ними правопорушень та визначили, які саме інституції в потрібний момент їхнього життя не спрацювали належним чином. Майже всі зійшлися думки, що проблеми, які показані у фільмі є досить поширеними не тільки для шотландських, а й для українських підлітків. Кожен по-різному справляється з цим періодом. Хтось шукає підтримку і розуміння у сім’ї, а комусь цікавіше шукати однодумців у зовсім іншому середовищі, на вулиці, як було показано у цій стрічці. Та декому все таки вдається вирватися з такого несприятливого оточення і знайти у собі сили розпочати нове краще життя, як це і зробила головна героїня, Джемма.
Наприкінці зустрічі модератори побажали хлопцям світлого майбуття, знайти в собі сили назавжди вирватися зі світу злочинності і відчути потрібність в дорослому світі.