Чи можуть застосовувати ФОП – єдинники поточні рахунки, відкриті для власних потреб, при проведенні операцій, пов’язаних із здійсненням підприємницької діяльності

Головне управління ДПС у Черкаській області інформує фізичних осіб – підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, що відповідно до п. 5 розд. І Інструкції про порядок відкриття і закриття рахунків клієнтів банків та кореспондентських рахунків банків – резидентів і нерезидентів, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року № 492, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17.12.2003 за № 1172/8493 (у редакції постанови Правління Національного банку України від 01 квітня 2019 року № 56) зі змінами та доповненнями (далі – Інструкція № 492), клієнти мають право відкривати рахунки в будь-яких банках України відповідно до власного вибору для забезпечення своєї господарської/підприємницької/інвестиційної/незалежної професійної діяльності/ діяльності, яка не пов’язана з підприємницькою, і власних потреб.
Клієнт для відкриття рахунку подає до банку документи, які на час їх подання мають бути чинними (дійсними) та їх оформлення має відповідати вимогам законодавства України.
Згідно з абзацами першим – другим п. 14 розд. І Інструкції № 492 за поточними рахунками, що відкриваються банками суб’єктам-господарювання у національній валюті, здійснюються всі види розрахунково-касових операцій відповідно до умов договору та вимог законодавства України.
Забороняється використовувати поточні рахунки фізичних осіб, що відкриваються для власних потреб, для проведення операцій, пов’язаних із здійсненням підприємницької та незалежної професійної діяльності. За поточними рахунками в національній валюті фізичних осіб – резидентів здійснюються всі види розрахунково-касових операцій відповідно до умов договору та вимог законодавства України, які не пов’язані із здійсненням підприємницької та незалежної професійної діяльності.
Отже, для проведення операцій, пов’язаних із здійсненням підприємницької діяльності, фізичні особи – підприємці – платники єдиного податку першої – третьої груп не можуть використовувати поточні рахунки фізичних осіб, що відкриваються ними для власних потреб.
Водночас, відповідно до п. 6 та п. 7 ст. 7 Закону України від 20 травня 1999 року № 679-XIV «Про Національний банк України» зі змінами та доповненнями Національний банк України, зокрема, регулює діяльність платіжних систем та систем розрахунків в Україні, визначає порядок і форми платежів, у тому числі між банками та визначає напрями розвитку сучасних електронних банківських технологій, створює та забезпечує безперервне, надійне та ефективне функціонування, розвиток створених ним платіжних та облікових систем, контролює створення платіжних інструментів, систем автоматизації банківської діяльності та засобів захисту банківської інформації.
Тобто, питання використання поточних рахунків фізичних осіб знаходиться у правовому полі Національного банку України.
Разом з тим, п. 1.1 ст. 1 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями (далі – Кодекс) визначено, що Кодекс регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов’язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов’язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Так абзацом першим п. 44.1 ст. 44 Кодексу визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Водночас слід зазначити, що частиною першою ст. 1641 Кодексу України про адміністративне правопорушення від 07 грудня 1984 року № 8073-Х зі змінами та доповненнями (далі – КУпАП)встановлено, що, зокрема, неведення обліку або неналежне ведення обліку доходів і витрат суб’єктами господарювання, для яких законами України встановлено обов’язкову форму обліку, тягне за собою попередження або накладення штрафу у розмірі від трьох до восьми неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Дії, передбачені частиною першою ст. 1641 КУпАП, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за те ж порушення, тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі від п’яти до восьми неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Крім того, платники єдиного податку несуть відповідальність відповідно до Кодексу за правильність обчислення, своєчасність та повноту сплати сум єдиного податку, а також за своєчасність подання податкових декларацій (п. 300.1 ст. 300 Кодексу).