Митрополит Іоан: «Людина була задумана не як споживач цього світу, а як співтворець Бога»

Чому крашанки, паска і кагор – недостатній набір для відвідання храму на Великдень? Як піст може стати оберегом людини від хвороб? Чому можна роками ходити до церкви без жодної для себе користі? Чому цей світ такий несправедливий?
Найпоширеніші міфи стосовно Великодня і віри загалом - напередодні свята Воскресіння – спростовує Митрополит Черкаський і Чигиринський Іоан.

Міф 1. Найголовніше – не їсти м’яса і прийти до церкви на Великдень з крашанками і паскою
Людина має прийти до Великодня з із підготовленою душею - саме тому кожна неділя Великого посту присвячена нагадуванню нам про ті важливі речі, які потрібно відчути і втілити у своїй душі.
Це неділя торжества православ’я, яка нагадує нам, що без віри будь-які справи позбавлені сенсу. Друга неділя посту – це неділя святого Григорія Палами, який пояснює, як саме має діяти людина, аби наблизитися до Бога. Бо, хоча їх природа різна, поєднатися з Богом людина може силою святого духа – тобто, енергетично, правильними вчинками і діями, сповненими добра. Третя неділя – Хрестопоклонна - акцентує нашу увагу на головному законі: «Хто хоче йти за мною, нехай візьме свій хрест і йде за мною». Тобто – постійна праця над собою: взяти свій хрест і почати працювати над собою (не чужий - повчати і виправляти когось, як ми любимо - а свій хрест). Наступна неділя – Іоана Ліствичника – тлумачить кожну сходинку, яку має пройти людина, аби духовно піднятись, зрости душею. Остання неділя - Марії Єгипетської - показує нам, як навіть найбільший грішник може наблизитися до Бога. Протягом цих 5 тижнів звершуються богослужіння, які створюють у людині відповідні духовні почуття, без яких її душа мертва, як камінь. Як оцінити духовний потенціал своєї душі? Достатньо звернути увагу на те, чи виникають у вас почуття слідом за словами молитви, яку ви читаєте. Якщо душа відгукується на них, резонує, якщо для слів молитви душа знаходить у собі наповнення для них – вона жива.
Зверніть увагу – усі молитви, які виголошує священник у храмі, він промовляє неемоційно, нейтральним тоном. Чому? Аби кожна людина, яка чує ці слова, пропускала їх через своє серце і народжувала власні емоції у своїй душі.
Саме тому головне - не те, як часто людина відвідує церкву. Головне – те, що з нею відбувається під час цього. Церква як лабораторія, де людина може себе змінити. Коли людина починає не просто слухати слова молитви, а знаходить у душі відчуття, за цими словами – тоді молитва стає сердечною, у ній починає розвиватися богоподібний розум, починають з’являтися нові мотиви її дій і вчинків.
Міф 2. Швидше б закінчився піст. На такому раціоні довго не протягнеш.
Протягом посту з організму людини виводяться шкідливі речовини, і кидатися забивати ними організм після закінчення посту знову (як у нас це прийнято) –шкідливо подвійно.
У людини повинен бути такий спосіб життя, аби не було різких переходів «піст-не піст». Насправді, такої їжі, якою людина харчується у піст, цілком достатньо для того, аби людина повноцінно жила. Решта – міфи. Наприклад, те, що у людини не виробляються певні амінокислоти і взяти їх вона може тільки із м’яса. Це недопрацювання нашої науки, яка досліджує отруєну людину, у якої дійсно не виробляються ті чи інші речовини. Адже для переробки м’яса організму не лише потрібно багато енергії - у цьому процесі вивільняються різноманітні радикали, частина з яких не виводиться з організму і засмічує, зашлаковує його. Але, коли людина змінює спосіб харчування, коли перелаштовується її організм - для неї усі поширені міфи про харчування втрачають значення, вона стає здоровішою і сильнішою.
Історія знає безліч прикладів, коли людина взагалі обходилася без їжі. Це духовне зростання, що супроводжується змінами тілесними, коли людина більше не потребує підтримки чогось зовні.
Я є сироїдом із 2015 року. Дійшов до ідеї змінити так своє життя, коли зрозумів, що виконувати свої обов’язки Голови Синодального управління військового духовенства фізично дуже тяжко: потрібно багато їздити по всій Україні, витримувати постійні навантаження дорогою. Спершу я думав про вегетаріанство, а потім дізнався що існує таке явище як сироїдство і це мене дуже зацікавило. Два тижні читав блоги сироїдів і їх противників, зважував усі «за» і «проти». Чітко пам’ятаю момент переходу: тоді саме була моя перша поїздка до АТО і я весь тиждень харчувався лише сирою їжею. Відчуття були чудові, ніби усе моє тіло дякувало за те, що позбавив його нарешті всієї тієї шкоди. При такому раціоні дуже зростає витривалість організму, здатність переносити інтенсивні навантаження. Знаю багато прикладів силачів, пауерліфтерів – вегетаріанців та сироїдів - які ставали переможцями, чемпіонами.
У мене немає поняття планових прийомів їжі – я їм тоді, коли відчуваю потребу, слухаю свій організм. У піст готую на блендері овочеву кашу (вона дуже поживна і приємна на смак) із пророщеною гречкою (її достатньо замочити на 4 години, а ідеально – аби постояла добу і проросла). Додаю помідори або огірки, червоний перець, капусту, сиру моркву, буряк, авокадо, зелень – петрушку, кріп, базилік. У суботу-неділю можу додавати олію.
Хоча, я живу законом братолюбності святих отців, які заповіли їсти все, чим пригощають тебе, коли ти прийшов до чужої оселі. Звичайно у Піст краще уникати таких подорожей по гостях.
Щодо м’яса – скажу чесно, мені найбільше шкода тварин і птахів. Нехай вони і їдять одна одну – це не настільки розумні істоти, як люди. А от щодо людини, то їсти тварин – це був тимчасовий дозвіл Ноєві, отриманий від Бога після потопу, коли на землі нічого не росло і потрібен був час на появу рослин.
Можливо, для когось це стане одкровенням, але Бог замислив людину як співтворця цього світу. Він хотів, аби людина, взявши куточок раю за зразок, створив такий рай всюди на землі. Тому і роль людини у цьому світі, за задумом, має бути не споживацька, а творча.
Міф 3. Я ходжу до церкви, але зі мною все одно трапляються різні неприємності. У чому справа – я що, мало молюсь?..
Навіть праведники не вимагають того, аби у житті все завжди було так, як їм хочеться. Вони прекрасно розуміють: коли з нами щось трапляється, це відбувається для вдосконалення людини, а не для того, аби її покарати. Бог допускає різні події у житті людини, аби її вдосконалити, підказати їй шлях. Або врятувати від інших бід. Наприклад, коли людині стають надто дорогими матеріальні цінності і вона потрапляє у залежність від них, а, втрачаючи, починає нарікати на Бога, впадає у відчай. Бог підказує таким чином людині, що саме має бути головним у її житті. Бо жодні блага не можуть перевищити цінність людської душі. І це дуже яскравий маркер: коли людина починає нарікати, щось втрачаючи – у неї пошкоджена ієрархія цінностей.
…Навколо нас безліч несправедливостей. Цей світ лежить у злі. Бог своїм прикладом показав, що світ не є досконалим і шукати у ньому справедливості марно. І треба бачити в цьому дії диявола: Бог не створював ані ворожнечі, ні розбратів. Він лише дав людині можливість обирати. Коли є свобода дій, кожен вибирає, творити зло чи добро. І навіть найбільший праведник розуміє, що у відношенні до нього хтось може вчинити погано. Можлива така ж несправедливість, яка була у відношенні до Ісуса Христа. І у відповідь не можна чинити зло - так само як не робив цього Господь.