Юрій Ляшенко з дитинства казав, що буде, як і дід, – головою колгоспу і зараз тішиться, що онук росте схожим на нього.
Юрій Ляшенко з дитинства казав, що буде, як і дід, – головою колгоспу і зараз тішиться, що онук росте схожим на нього.
З Юрієм Ляшенком ми зустрілися в його кабінеті в конторі СПОП "Відродження". Кабінет просторий і дійсно робочий. Перед ним немає приймальні та крісел для очікування прийому. Є справа – заходь. На столі безліч "простирадл" таблиць…
Розповідає директор без води, по суті. Видно, що в нього болить душа за край, у якому він живе, і що робить він усе можливе, щоб тут жили і працювали його діти та внуки.
Упевнений у собі, відкритий, із сучасними "гаджетами" та молодявим блиском у очах. За годину ми обговорили досягнення підприємства та трохи про особисте життя.
Ми маємо дивитися у завтрашній день
Ми підтримуємо селян. Вони зацікавлені у тривалій співпраці, бо чим на довший період укладено договір, тим більше пайовики отримують щорічно.
Коли я починав працювати на "Відродженні", головним своїм завданням я вважав нічого не зруйнувати, а лише розбудовувати та покращувати. Саме так мене навчив один із моїх учителів по життю Борис Семенович Шемет: "Не будував, то й не руйнуй". І вже за 17 років роботи багато чого зроблено. Ми відчуваємо, що можемо допомагати тим, хто вже на пенсії або не може працювати. Ми можемо забезпечити гідні умови праці та зарплатню тим, хто хоче працювати.
"Людей знати, що їм болить у душі. Керівник сильний громадою, яку він повинен поважати, на думку якої повинен зважати. Бо людська громада – то велика сила". Я пам'ятаю ці слова свого наставника і прагну дотримуватись цього його мудрого вислову у своїй повсякденній роботі. Це стало моїм правилом на все життя.
Живучі за ним і дивлячись, як живуть люди у світі, я зрозумів, що сучасний світ вимагає бути гнучким і дивитися у перспективу.
Я на собі відчув, наскільки важливо знати іноземну мову, коли відвідую закордон, моїх знань вистачає лише на побутові речі. А ось донька розмовляє вільно навіть на професійні теми. І я розумію, наскільки це важливо.
Зважаючи на це, ми ініціювали додаткові заняття англійською у Скотаревському НВК. Спочатку колектив і батьки казали, що не треба перевантажувати дітей. А тепер, після року занять, усі у захваті: і батьки, і діти.
Ще ми колись навіть возили автобусом дітей із сіл до нас у фітнес-клуб, де вони могли займатися спортом, танцям тощо. Я бачив, як діти ледь не плакали, коли їм не вистачало місця в автобусі. На заняття з танців їздили навіть дорослі дівчата, щоб вивчити весільний танець. А потім нам це заборонили, бо в автобусі має бути супроводжувальний учитель, а ми не могли його забезпечити. Фітнес-клуб працює для всіх охочих займатися спортом, а для працівників "Відродження" та членів їхніх сімей запроваджено спеціальні умови відвідування.
Нормативні документи не дають нам реалізувати ще одну ініціативу: забезпечення дітей якісним питним молоком. У дитячому харчуванні натуральне молоко не можна замінити нічим. І це знали в Радянському Союзі, знають у сучасній Європі. Але чомусь на це не зважають наші можновладці.
Наші корови дають щодня 68 літрів високоякісного молока на фуражну корову. Ми ведемо господарство за світовими стандартами. Дбаємо про здоровий раціон тварин, який добираємо залежно від лабораторних досліджень.
І ми готові безкоштовно забезпечувати цим молоком як дітей наших працівників, так і інших школярів. Проте поки нам цього робити не дають. Але ми не опускаємо руки – працюємо заради майбутнього.
І ми розуміємо, що треба зараз вкладати у дітей, щоб вони виросли щасливими та успішними у сучасному, швидкоплинному світі.
Про себе та родину
У дитинстві, коли мене запитували, ким я стану, коли виросту, я відповідав: головою колгоспу. Бо на цій посаді працював мій дід, і я хотів бути схожим на нього.
Із задоволенням закінчив технікум сільськогосподарського виробництва. Потім ще два дипломи отримав у Уманській сільськогосподарській академії. Другий, коли мені вже виповнилося 45 років.
Так вийшло, що у мене немає сина. Бог мені подарував двох чудових доньок. Ні для кого не секрет, що вони виросли чудовими, успішними людьми, професіоналами. Я пишаюся ними.
І ще я бачу, що мій онук дуже схожий на мене. Він теж цікавиться математикою, механікою тощо. І це додає мені оптимізму.
Я не купую нерухомість за кордоном і не будую дачі на морі. Я роблю все можливе, щоб мої нащадки хотіли та могли працювати на рідній землі. Мені подобається те, чим я займаюся. Я пишаюся нашими працівниками, пайовиками, партнерами, полями та поголів’ям на фермах. Міцний генофонд корів – міцний генофонд людей. Наші племінні телиці української червоно-рябої породи визнані одними з кращих в Україні. І це надихає наш колектив.
Тут мій рай, і мені хочеться, щоб навколо мене були щасливі люди. Бо щастя не може бути, коли навколо злидні та страждання, переконаний Юрій Васильович.
Источник: Громадсько-політичне видання "Прес-Центр" | Прочитать на источнике
Добавить комментарий к новости "Юрій Ляшенко: "Щастя – це коли навколо веселі та успішні люди""