Справа на сорок градусів.

Георгій Логвинський, депутат Народного фронту, позбавив велику французьку компанію Черкаського лікеро-горілчаного заводу. А тепер намагається швидко перепродати підприємство, поки іноземці не відібрали його через суд.
Як будь-який західний дипломат у пострадянському регіоні, новий посол Франції Ізабель Дюмон багато чула про українську корупцію і спроби вирішувати питання бізнесу за допомогою політичних зв'язків.
Але, представляючи країну, що має великий вплив на ключовий для України Мінський процес, Дюмон розраховувала, що до неї поставляться з високим ступенем поваги і не вплутуватимуть у місцеві корупційні розбірки.
Дюмон помилялася. Їй довелося опинитися в епіцентрі типового для українських широт корупційного конфлікту.
Вона була вельми здивована, коли одного разу на зустрічі в посольстві, яку планували як обговорення проблем окупованого Криму, з-за спини лідера кримських татар Мустафи Джемілєва з'явився Георгій Логвинський, депутат від Народного фронту (НФ). Здивування французького дипломата зростало паралельно з тим, як розмова ставала монологом Логвинського, більше схожим на крик.
Логвинський відразу ж звинуватив Францію Ізабель Дюмон, посол Франції в Україні "Пан Логвинський відразу ж звинуватив Францію у підтримці сепаратистських компаній,— розповідає посол.— Зізнаюся, я не дуже зрозуміла, що він мав на увазі. Він назвав компанію Бельведер".
Компанія Бельведер Україна — "дочка" французького виробника алкоголю Marie Brizard Wine & Spirits (MBWS), чиї акції торгуються на біржах Парижа і Лондона, а капіталізація досягає €460 млн. У цього гіганта, за словами французів, і спробував відібрати Черкаський лікеро-горілчаний завод депутат Логвинський.
Йому це майже вдалося — підприємство визнали банкрутом, його виставили на аукціон. Після ланцюжка угод воно дісталося таємничим інвесторам, за якими, на думку представників MBWS, стоїть сам депутат фракції Арсенія Яценюка. Французи добилися в суді скасування аукціону, але Логвинський не полишає спроб перепродати завод.
Алкогольна інтоксикація
Черкаський лікеро-горілчаний завод — це дві групи промислових будівель. Старі радянські склади на вулиці Богдана Хмельницького цікаві як нерухомість — в них розмістився супермаркет Гранд, в них же зберігають свій товар місцеві алкотрейдери. А за кілька кілометрів за міською межею Черкас розташовується виробництво, що займає площу 8,7 га відмінного чорнозему. Будівництво цих цехів почалося в 1994-му.
Французи їх придбали і модернізували, обладнавши лінії розливу горілки і слабоалкогольних напоїв. Сьогодні завод здатний розливати 15 тис. пляшок горілки на годину, але потужності можна збільшити. При повному завантаженні цей актив здатний генерувати однієї тільки горілчаної продукції більш ніж на 1,9 млрд грн на рік при нинішніх цінах. Чистий прибуток при цьому складе 380 млн грн, якщо взяти його на рівні 20% — така маржинальність одного з конкурентів, компанії Global Spirits. Але підприємство може додатково випускати й інші алкогольні напої, збільшуючи прибуток.
Світова фінансова криза 2007-2009 років боляче вдарила по MBWS. Материнська компанія загрузла в боргах, накопичилися вони і в української дочки — Бельведер Україна. Зрештою в 2011-му у кредиторів українського представництва терпець урвався, і вони ініціювали процедуру банкрутства.
Найбільший борг у Бельведера був перед материнською компанією — 54,3 млн грн. Невеликі борги числилися перед Державною службою зайнятості та Податковою інспекцією.
Але банкрутство ініціювала маловідома українська компанія Рафінад-Медіа. Вона нібито надала Бельведеру рекламні послуги на 9,4 млн грн. І не отримала цих грошей.
У Рафінад-Медіа немає власного сайту, а зареєстрована вона на території великого складу неподалік від Дарницького вокзалу в Києві, на якому торгують металом. За непривабливим цегляним парканом — вивіски з телефонами трейдерів. Ніхто з опитаних охоронців ніколи не чув про Рафінад-Медіа. У MBWS кажуть, що рекламні послуги цієї компанії — фікція, тому й борг перед нею фіктивний.
Судові розгляди зайняли кілька років. У 2014-му черкаський завод виставили на продаж на біржі. Дізнатися про торги міг далеко не кожен — анонс розміщувався в глибинах сайту Мін'юсту. Активи придбала компанія Авігаль, серед акціонерів якої ще за кілька місяців до аукціону значився нардеп Логвинський, а співзасновником виступала його дружина — Ганна Юдковська.
Авігаль купила завод всього за 244,5 тис. грн. При цьому глава MBWS Жан-Ноель Рейно в окремому листі вказав, що одна лише вартість будівництва заводу — €11 млн.
Логвинський називає Авігаль консалтингово-брокерською компанією. Брокерські компанії люблять наймати гарні офіси в центрі Києва. Але Авігаль розташувалася в радянській п'ятиповерхівці на околиці Вишневого в Київській області. Про компанію тут ніхто не чув, сайту вона не має.
Сам Логвинський заявив: "Я до Авігаль не маю стосунку вже років десять". Нагадування про те, що ще в 2014-му він значився її ключовим акціонером, змушує депутата уточнити: "Я не знав, що відбувалося в компанії. Моя участь була формальністю". Кому він продав Авігаль — не каже.
Отримавши контроль над черкаським заводом, Авігаль поспіхом перепродала актив. Після зміни кількох власників завод опинився під формальним контролем двох людей, один з них — Звулуні Сар Шалом, громадянин Ізраїлю.
"Я здогадуюся, хто це",— зізнається Логвинський, називаючи Звулуні Сар Шалома профільним ізраїльським інвестором в алкогольні активи. Однак навіть пошуковик Google нічого не знає про такого "профільного інвестора".
Задній хід
На початку лютого 2015-го французи вирішили повернути підприємство і подали апеляцію. Тут їм знову довелося схрестити шпаги з Рафінад-Медіа.
На процесі інтереси цієї компанії представляла Марія Швець. Вона не просто юрист: на сайті Верховної ради вона офіційно представлена як помічник депутата Логвинського.
У суді Швець розповідала: проти Логвинського і власників заводу розв'язана інформаційна війна. І заявила, що 244,5 тис. грн, за які завод продали з аукціону,— цілком адекватна ціна, і аукціон скасовувати не потрібно, хоча Рафінад-Медіа так і не відшкодувала свої мільйонні збитки.
Поки в суді говорила Швець, її бос Логвинський і люди, які формально стали власниками підприємства, час не марнували.
Оспорюваний завод працював щосили: ще до банкрутства французи запустили виробництво горілки Sobieski, чия маркетингова стратегія — поєднання невисокої ціни і атрибутів елітності. Подарунковий варіант продається в картонній упаковці з фотографією Брюса Вілліса. "The best vodka I know",— рекламує її "міцний горішок". І поки йшли судові розгляди, завод продовжував виробляти горілку Sobieski, хоча права на цей бренд належать MBWS.
Крім того, за даними Адама Натана, який надавав піар-послуги MBWS, Логвинський намагається перепродати завод, контроль над яким він отримав через номінальних власників, за $7-8 млн. НВ має підтвердження, що пропозиція про купівлю черкаського підприємства надходила компанії Баядера, найбільшому виробнику горілки в Україні. Але Баядері воно здалося не особливо цікавим — розширюватися там поки не планують.
Поспіх у перепродажу заводу зрозумілий: MBWS почала вживати активні спроби повернути собі виробництво. Компанія нормалізувала свою фінансову ситуацію і запропонувала кредиторам розплатитися за всіма боргами. А в апеляційному суді французи нещодавно все-таки домоглися скасування результатів аукціону — аргументи юриста Швець суддям здалися непереконливими.
Опонент з мандатом
Сьогодні у 37-річного Логвинського є причини хвилюватися. Він представляє Україну в Парламентській асамблеї Ради Європи (ПАРЄ), а його дружина Ганна Юдківська є суддею Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від України. Ні в ПАРЄ, ні в ЄСПЛ не зрадіють, дізнавшись про схеми подружжя.
У Логвинського — своя версія подій навколо черкаського заводу. Розповідаючи про неї, він помітно нервує і використовує різкі вислови. Депутат вважає, що став об'єктом медіа-атаки, мета якої — показати його рейдером і зіпсувати їхню з дружиною репутацію.
Всі звинувачення на свою адресу, зокрема і слова представників MBWS, він заперечує. А замовником "необ'єктивних публікацій" проти нього в пресі, на думку депутата, виступає Кримська горілчана компанія (КГК). Партнером цієї структури є Володимир Константинов, один з лідерів сепаратистського руху півострова. Логвинський розповідає, що припинив спроби КГК отримати від України повторне відшкодування вже сплаченого їй ПДВ. За це, мовляв, кримські виробники горілки-сепаратисти йому і мстяться. І він навіть змушений був прийти до посла Франції, вимагаючи справедливості.
Депутат, який користується підтримкою лідерів Меджлісу,— непростий опонент. Тому в MBWS не поспішають радіти рішенню суду, яке скасувало аукціон з продажу черкаського заводу. На шляху до повного стягнення активів залишаються перешкоди, резюмує Стефан Ложері, директор компанії з правових питань, пов'язані з великою кількістю нових власників заводу з того часу, як його забрали у французів. "Ми сподіваємося, що зможемо домогтися відносно швидкого завершення справи",— каже Ложері.
У підготовці матеріалу брав участь Сергій Лещенко.
Матеріал опублікований в журналі НВ №15 від 22 квітня 2016 року.

Источник: Громадсько-політичне видання "Прес-Центр" | Прочитать на источнике