На Черкащині почнуть впроваджувати проект для покращення послуг ВІЛ-інфікованим

23 березня у Черкасах відбулось підписання меморандуму про співробітництво щодо зміцнення системи охорони здоров’я шляхом впровадження у м. Канів та Канівському районі Черкаської області сталої моделі надання життєво важливих послуг для представників груп підвищеного ризику щодо інфікування ВІЛ та людей, які живуть з ВІЛ.
Меморандум про співробітництво підписали Черкаська ОДА, Канівська РДА, виконком Канівської міської ради та Черкаська благодійна організація людей, що живуть з ВІЛ/СНІД «Від серця до серця».

Меморандум підписано у рамках пілотного проекту «Сталість ВІЛ послуг», що є прикладом ефективного співробітництва державного і громадського секторів у сфері охорони здоров’я за підтримки Проекту USAID «Реформа ВІЛ-послуг у дії». Проект, реалізація якого триватиме біля двох років, впроваджуватиме Черкаська благодійна організація ЛЖВ «Від серця до серця».
- «Проект, що має на меті покращити якість надання медичних та соціальних послуг для людей які живуть з ВІЛ, та людей з підвищеним ризиком інфікування -, буде реалізовуватися у Каневі та Канівському районі. Саме для Канева та Канівського району питання поширення ВІЛ-інфекції є більш ніж актуальним - і реалізація такого проекту дасть можливість забезпечити допомогу ВІЛ-інфікованим на кардинально вищому рівні, - констатувала голова правління Черкаської благодійної організації ЛЖВ «Від серця до серця» Наталія Несват. – Епідемічна ситуація із захворюваності на ВІЛ/СНІД у Канівському районі системно напружена: середньообласні показники перевищує як первинна захворюваність на ВІЛ- інфекцію, так і захворюваність на СНІД. Первинна захворюваність на ВІЛ-інфекцію у Канівському регіоні перевищує середньообласний показник стабільно (2013 – 56,7 на 100 тисяч населення, 2014 – 70,6 на 100 тисяч, 2015 – 62,5 на 100 тисяч). Захворюваність на СНІД не має вираженої тенденції до зниження і також знаходиться на високому рівні (2013 – 32,7 на 100 тисяч населення, 2014 – 26,5 на 100 тисяч, 2015 – 26,8 на 100 тисяч).
Загалом же, оціночна кількість представників уразливої групи, людей, що живуть із ВІЛ, у
м. Канів та Канівському районі складає 879 осіб. При оціночній кількості споживачів ін’єкційних наркотиків у 463 особи, на диспансерному обліку у лікаря-нарколога перебуває
95 осіб, що становить лише 20%.
Тобто, не усі ВІЛ-позитивні знають про свій статус, знаходяться на диспансерному обліку, та, відповідно - отримують лікування. А лікування є основним профілактичним засобом щодо інфікування ВІЛ, адже людина на лікування не може передавати ВІЛ-інфекцію. Крім того за останніми даними Українського центру контролю за соціально-небезпечними хворобами МОЗ більше 60% нових випадків ВІЛ-інфекції приходиться на статевий шлях передачі. Сьогодні мова йде про те, що епідемія ВІЛ вийшла за межі традиційних уразливих груп і панує серед населення.
- Ми дуже раді підтримати місцеві органи влади в їх прагненні впроваджувати сталі механізми у системі охорони здоров’я, які покращать доступ вразливих груп населення до профілактичних послуг та тестування, а також пацієнтів до лікування», - коментує подію Ната Аваліані, керівник проекту «Реформа ВІЛ-послуг у дії». «Створення сталої системи життєвоважливих послуг, яка не буде повністю залежати від міжнародних донорів чи зміни влади, допоможе також лікарям більше відповідати потребам пацієнтів і, як результат, локалізувати епідемію ВІЛ/СНІДу.
У ході реалізації проекту у закладах первинної (поліклініки) та спеціалізованої медичної допомоги планується впровадження базового пакету послуг, який включає експрес-тестування на ВІЛ, роботу з поведінковими змінами людини коли вона дізнається про свій діагноз та перенаправлення у відповідний заклад для лікування. Також, складовими пілотного проекту «Сталість ВІЛ-послуг» стануть оптимізація маршруту пацієнта на шляху виявлення ВІЛ і до забезпечення подальшого лікування, впровадження замісної підтримувальної терапії з формуванням центру надання інтегрованої допомоги, пошук прийнятних моделей фінансування ВІЛ послуг, запровадження соціального замовлення та пошук механізмів матеріального заохочення медпрацівників і перерозподілу їх обов’язків.