Дмитро Виноградов: «Куди зникає черкаський хліб?»

Ситуація, коли Черкащина не матиме вдосталь пшениці чи борошна, сьогодні, як мінімум, виглядає абсурдною. Проте, це абсолютно не означає, що на питання «Чи буде на черкаських прилавках хліб?» можна відповідати ствердно. Чому – пояснює економічний експерт, керівник Аналітичного центру Інституту досліджень інвестиційної привабливості та економічного розвитку Дмитро Виноградов.

- За останні 5 років область майже наполовину втратила у обсягах виробництва хліба та хлібопродуктів: якщо у 2010-му на Черкащині випікалось 65 тисяч тонн хліба на рік, то у 2015 році – 35,3 тисяч тонн. До 70 % виробництва хліба Черкащини сьогодні сконцентровано в обласному центрі. У 6 районах області, та навіть у великих містах (обласного значення) – таких, як Канів та Сміла - власних виробників хліба немає. У 7 районах Черкащини хліба у середньому випікають у обсягах, менших, ніж 1 кг на людину на рік. Якщо виходити із офіційної статистики хлібовиробництва, за добу середньостатистичний мешканець Черкащини має з’їдати менше, ніж 80 грамів хліба! Звісно ж, цифра ця нереальна і пояснюється лише одним: щонайменше 70% хліба, який споживається на Черкащині, є не «офіційним», а випікається людьми по домівках, або ж завозиться із інших областей.
Тож відповідь на запитання «Чи буде на черкаських прилавках хліб?» сьогодні критично залежить від бажання виробників інших регіонів постачати нам хліб. І проблема ця значно гостріша і вимагає уваги влади значно більше, ніж проста констатація переходу більшості черкаських дворів на натуральне господарство – виробництво хліба та решти продуктів для свого столу. Проблема набуває масштабів підриву основ національної безпеки, одним із провідних факторів якої є продовольча безпека. Виходячи із неї, на випадок природних катаклізмів та війн, у кожному районі ще донедавна було забезпечено можливість виробництва найбільш важливих продуктів харчування – таких, як хліба та крупи.
Зрештою (навіть якщо забути про національну безпеку і про те, що сьогодні в Україні уже, фактично, війна) - якщо така ситуація із виробництвом хліба збережеться й надалі (а скоріше за все – вона погіршиться), влада може забути про регулювання ціни на хліб, «соціальні» сорти і доступність хліба для найбідніших верств населення.