На предмет дотримання правил протипожежної безпеки рятувальники проінспектували територію радгоспу "Черкаського" – і виявили там "бараки", в яких живуть черкащани в непридатних для життя умовах і з численними порушеннями правил.
Сюди не їздять маршрутки, вибоїни на шляху вже давно забули часи асфальту, а в житлах немає ні води, ні газу, ні каналізації. Радгосп "Черкаський" – село у межах міста, як називає його старший дільничий Придніпровського райвідділу Управління МВС Черкаської області Ігор Павленко.
Проте, замість чепурних сільських будиночків із добротними парканами, рохкаючими свиньми та мальвами під вікном нас зустрічають холодні бараки і їх не завжди привітні мешканці.
– Колись тут був радгосп і доволі потужний: поля, сади, теплиці. Для працівників побудували бараки – нашвидкуруч, як тимчасове житло. Потім їх мали зносити, але мешканці запротестували, тож залишили. Ось у цій двоповерхівці (перший будинок за адресою Пацаєва 53) є газ і люди якось намагаються його облагороджувати. Далі ж – гірше і гірше. Ні води, ні тепла, ні ремонту. І жоден СУБ не хоче брати їх на баланс. Зрозуміло, що в таких умовах жити лишаються або пенсіонери, яким нікуди подітися, або "асоціальні елементи" – випивохи і ті, хто повернувся з місць позбавлення свободи. Майже всі колишні в’язні "осідають" на районі "Д". Тут легше "загубитися".
Загубитися і справді нескладно. З одного боку дерев’яними "хребтами" світять наполовину розібрані ферми, з іншого – покинуті земельні ділянки. Є й охайні поля – в оренді у фермерів. Але поряд із цим шматочком цивілізації – холодні і облуплені "бараки" зовсім "нежилі", як на перший погляд.
Але на стукіт рятувальників, журналістів та волонтерів відкриваються двоє дверей. Молодий чоловік погоджується впустити інспекторів, проте агресивно протестує проти камери, тож журналісти лишаються у холодному й сирому коридорі, де оператор звертає увагу на пічну заслінку, обплутану павутинням.
Інша жителька бараку куди охочіша до спілкування. Показує брудну захаращену кімнату, потріскану плиту, скручені кабелі електромережі і розповідає про дочку, яка лишилась сама з дітьми після смерті чоловіка. На запитання про інших жителів "бараку" невизначено махає рукою: "Молодь роз’їхалася, лишились хворі і дурні".
Про причину масової міграції не запитуємо. Після оглядин умов, у яких проживаютьколишні радгоспники, питань не лишається.
Останніми інспектуємо сім’ю пенсіонерів, які живуть прямо у колишньому сільському клубі (колись там також була церква). Стан будівлі жахливий, проте у літніх людей просторо і тепло. Щоправда, джерело тепла викликає занепокоєння – пічка розміщується прямо в коридорі. Поруч складені дрова. Про захисний металевий лист, який має бути перепоною між іскрами, що вилітають із печі, та дерев’яною підлогою, лишилась тільки згадка.
"Дід відірвав, бо збирались ремонт робити. А на ремонт грошей не вистачило, – пояснює господарка". У відповідь на інформацію про те, що на відновлення житла після пожежі коштів точно не вистачить, обіцяють виправитися.
Источник: Громадсько-політичне видання "Прес-Центр" | Прочитать на источнике
Добавить комментарий к новости "У черкаській "зоні відчуження" доживають віку старі і хворі"