® Володимир Зубик: "Хочу використати шанс, якщо на те буде воля виборців"

Володимира Зубика добре знають у виборчому окрузі №195. До нього, як до чинного народного депутата, звертаються люди за підтримкою і за допомогою з Черкас, Драбівського, Чорнобаївського, Чигиринського районів. Допоки інші обіцяли, Володимир Зубик реально працював в окрузі. Нині він знову балотується по 195-му виборчому округу.
– Володимире Володимировичу, ви довго не подавали в ЦВК документи на реєстрацію. Це був тактичний хід?
– Аж ніяк не тактичний хід. І не інтрига. Багато аналізував свою роботу, зважував можливості. Але це не були роздуми на кшталт оберуть-не оберуть. Прийшов до висновку, що найкраща люстрація для депутатів, про яку зараз багато говорять, це цивілізований спосіб – вибори. До голосування у людей є час подумати, оцінити, пригадати, що той чи інший кандидат зробив для людей, для округу. Як кажуть, попрацювати холодною головою і світлим розумом.
– Ви – самовисуванець. Чи не простіше було затесатися десь у списки партії?
– Простіше. Так багато моїх колег по парламенту й зробили. Я ж для себе обрав інший варіант – іду самовисуванцем. Це як під рентгеном. Мені немає що приховувати від виборців, немає підстав соромитися. Два роки працював в окрузі, у міру своїх можливостей виконував взяті зобов’язання, знайшов з багатьма жителями спільну мову. Тому й не вагався, де балотуватися.
– Ваші враження від звітів перед громадами.
– Побачив, що люди стали мудріші, більш критичніші й прискіпливіші. Часто ставлять питання в певній мірі незручні. Їх не задовольняють відповіді без конкретики. Порушують і такі проблеми, які можна було б вирішити на рівні місцевої влади. Доводиться вислуховувати й речі, до яких жодним чином непричетний. Люди хочуть, щоб їх почули й допомогли. Політики навчилися говорити багато правильних речей. Але не завжди їх роблять. Надто вдаються до солодких обіцянок перед виборами. Нерідко люди піддаються. У результаті кандидат отримує мандат депутата і забуває про свої обіцянки. Такий шлях для мене неприйнятний.
Проведені звіти, порушені на них питання, окреслені проблеми додали впевненості в тому, що не маю морального права покинути своїх виборців, як кажуть, на півдорозі. Це було б нечесно. У 2012 році я підписував соціальні угоди з громадами. Там чітко зафіксовано, що зобов’язувався зробити. Я звик дотримуватися слова, прагну доводити розпочату справу до кінця. І хочу використати цей шанс. Якщо на те буде воля виборців.
– Сьогодні вам є що сказати виборцям, а як вони оцінюють вашу роботу?
– Багато позитивних відгуків. Це приємно, звичайно. Але ціннішими є пропозиції й поради. Вони спонукають вносити корективи в роботу, переглянути якісь позиції. Зокрема багато нарікань на стан сільських доріг. Подекуди вони настільки розбиті, що нагадують полігон. Бачу, що треба буде посприяти у їх ремонті. Є нарікання на автобусне сполучення між райцентрами та віддаленими селами. Люди у відчаї. Бо важко дістатися до лікарні чи поїхати за довідкою в районну установу. Це теж треба вирішувати. І таких проблем багато.
– Ваша минула передвиборна програма містила багато пунктів. Задоволені їх виконанням?
– За два роки, звісно ж, не вдалося повністю реалізувати плани. На те є об’єктивні причини. Скажімо, планував залучити на округ з Держбюджету близько 45 мільйонів гривень. Це були б відремонтовані дороги, освітлення, дитячі та шкільні установи, медичні заклади тощо. Але урізання бюджету не дозволило цього зробити. Безумовно, ці кошти потрібні для зміцнення обороноздатності країни. Упевнений, що мої виборці, зважаючи на ситуацію в державі, з розумінням поставляться до відтермінування виконання деяких програм. Але з настанням в Україні миру й стабілізації економіки всі пункти буде виконано.
– Разом з тим бачимо, що деякі програми, попри складнощі, працюють. Наприклад, "Важка хвороба – це не вирок".
– Коли мова йде про здоров’я, а тим більше про життя дітей, не повинно бути ані суб’єктивних, ані об’єктивних перепон. Хіба можна відмовити мамі, в якої тяжкохвора дитина? Були випадки, коли зволікання могло призвести до фатальних наслідків. У рамках цієї програми лише за два роки проліковано понад 60 дітей. Сприяв і влаштуванню хворих на лікування до провідних столичних клінік.
Знаєте, найвища нагорода, коли отримуєш слова подяки від батьків дітей, врятованих за твого сприяння. Тож ця програма буде діяти в окрузі й надалі.
Серед інших резонансних проектів можу назвати "Інтелект року". Він спрямований на підтримку обдарованої учнівської молоді. За перемоги у конкурсах, олімпіадах школярі отримують реальні кошти – по 2000 гривень. Цьогоріч преміювали ще й учителів по 500 гривень. У планах на майбутнє збільшити призовий фонд.
– Зрозуміло, що соціальні проекти знайшли позитивний відгук серед виборців. Чи будете ви й надалі їх продовжувати реалізовувати?
– Принаймні, такі наміри й плани є. Опікуватимемося людьми з обмеженими фізичними можливостями, дитячими установами, школами, ветеранами. Багато побажань надходить щодо паломницьких поїздок. Є попит – будемо й надалі їх практикувати. Переконаний, що доброчинна допомога – це не злочин, а дія, яка повинна стати нормою для будь-якого депутата. Інша справа, що допомога громадам не повинна супроводжуватися взяттям зобов’язань голосувати за депутата.
Коли допомагаєш людям – стаєш сам духовно й морально багатшим. Є задоволення від того, що за твоєї підтримки комусь стало легше жити в цьому великому непростому світі.
– Для декого депутатський мандат ледь не сенс буття. Як ви до цього ставитесь?
– Абсолютно спокійно. Тому й не побіг у перших рядах реєструватися. Не шукав прохідну партію. Я – людина самодостатня і реалізована. А допомагати людям – це внутрішня потреба. Маю бажання й сили. Мандат же дає право зробити це більш ефективно, змушує того чи іншого чиновника дослухатися до думки, реагувати на запит. А ще – це своєрідна перепустка до високих кабінетів. Так було, наприклад, коли домагався, аби сучасні реанімобілі потрапили й на мій округ. Довелося добряче походити по чиновницьких кабінетах. Але свого домігся. Бо люди на місцях теж заслужили право на якісне медичне обслуговування.
Є ще кілька мотивацій, чому балотуюся в депутати. Хочу все ж таки добитися прийняття ініційованих мною законів щодо підвищення пенсійного забезпечення наших громадян. Це можна зробити через зростання надходжень до Пенсійного фонду. Для цього треба запровадити оподаткування експортно-імпортних операцій. А це приблизно 14 мільярдів гривень надходжень за рік. Я ініціюватиму й закон, який би гарантував видачу нашим громадянам робочих віз до Європи. А ще буду на законодавчому рівні вирішувати питання щодо реалізації земель державного фонду.
Якщо для когось мандат потрібний для набуття статусу недоторканності, то для мене це не принципове питання. Окрім цього, вважав і вважаю, що громада повинна отримати право відкликати депутата в разі невиконання ним своїх передвиборних обіцянок. Більше того, навіть подавав такий законопроект. Потрапивши до Верховної Ради, буду знов наполягати на його ухваленні. Депутат – це слуга народу. Тільки народ дає йому право говорити від свого імені. І народ повинен мати право того чи іншого депутата відкликати. Не чекаючи чергових виборів.

Источник: Громадсько-політичне видання "Прес-Центр" | Прочитать на источнике