Люстрація чи профанація?

Чи потрібна Рівному, Рівненщині, Україні люстрація? Позитивний запит суспільства стосовно цього питання загальновідомий. Однак що маємо натомість? Під виглядом недоречності і невчасності цього явища воно відсувається на другий план під сумнівними приводами.
Можливість очищення суспільства відкривається перед українцями не вперше. Зі здобуттям незалежності стара компартійна псевдоеліта вдало перефарбувалася, змінивши гаcла та ідеологічні концепції, й залишилась біля керма держави. Зміна влади в 2004 році завершилася звичайною ротацією, внаслідок чого одіозні корумповані керівники повернулись до державних годівниць із новою силою.
Початок цього року також відзначився корінним переломом суспільної свідомості, а питання люстрації знову вийшло на перший план. Що ж сталося зрештою? Люстраційні комітети, які увійшли в площину міжусобиць, повністю дискредитували себе і власну діяльність.
Вибори до Верховної Ради, які мають відбутися за старими умовами, лише законсервують нинішню ситуацію. Виборець знову обиратиме «достойників» зі старої колоди карт.
Цікавою і свіжою виявилась позиція партії «Батьківщина» щодо внутрішньої люстрації. Щоправда, її принципи залишаються невідомими. Принципи очищення, проголошені на всеукраїнському рівні, загальновідомі: корупціонери, особи, які співпрацювали з режимом Януковича, колишні компартійні, комсомольські діячі недостойні політичної діяльності в майбутньому.
Що ж відбулося на місцевому рівні? Особами, які потрапили під «люстрацію», стали депутати Рівнеради Зиль і Конощук. За якими принципами? Справа в тому, що місяцем раніше найбільший ревізійний орган «Батьківщини» повернув нас до лав партії, визнавши всі наклепи щодо нас безпідставними. Та повертати нас у партію на Рівненщині ніхто не збирався, бо ж за рік місцевий демократичний осередок перетворився у вотчину, або феод. «Люстрація» ж була необхідна лише для того, аби обрати від Рівненщини на передвиборчий з’їзд партії «правильних» делегатів, які проголосують «всліпу» будь-який список кандидатів до Верховної Ради. З присутністю в «Батьківщині» Зиля і Конощук таке завдання виглядало сумнівним. Тут і знайшлося рішення – псевдолюстрація, а насправді – продовження рейдерства місцевого партійного осередку.
Тож через рік після внутрішньопартійних репресій проти нас ми досі залишаємося «небезпечними» і «неблагонадійними». У чому ж небезпека депутатів міської ради Конощук та Зиля? Можливо, «очищені» остерігаються нашої підтримки в лавах партії рядовими партійцями, бо їм уже несила терпіти нелюдське ставлення до себе і хамський менеджмент? Можливо, докерувалися до третіх результатів на виборах у місті вперше за десятиріччя? Хто буде відповідати за ці прорахунки?
Єдиним, хто виступив проти явного порушення статуту партії, нашого заочного «засудження» на бюро, став народний депутат України Юрій Вознюк. Це й не дивно, адже 31 серпня він оголосив про вихід із партії «Батьківщина». Очевидно, що в такій «прихватизованій» партії йому теж було некомфортно, а перебування в ній він повважав недоцільним.
Висновки для рівнян, на жаль, сумні, адже вибори до Верховної Ради відбудуться за старими правилами. Під «дахом» партійних брендів у стіни на Грушевського балотуватимуться все ті ж діячі. Єдина надія для реальної багатопартійної демократії в умовах відсутності люстраційних законів – на власний розсуд і тверезий вибір.

Источник: Регiоальний портал - РIВНЕ | Прочитать на источнике